Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Йосип Файчак. Світ вирує
Микола Братан. Їде батько Махно
Микола Братан. Поет-земляк Євген Фомін
Любов Єрьомічева. Дев'ятнадцать
Вісник Таврійської фундації. Випуск 12
Вишиванка. Число 5
Олексюк О.В. «Козацький біль спалахує з імли» // Вісник Таврійської фундації. Вип. 14. — К.–Херсон: Просвіта, 2018. — С. 279-282.
«Козацький біль спалахує з імли»
У світлиці Херсонської обласної наукової універ­саль­ної бібліотеки імені Олеся Гончара 14 березня поточного року відбулася презентація нової поетичної збірки сонетів В. Кулика «Світло в тунелі». На заході з привітальним словом виступили голова громадської організації «Таврійський край» П. Лелеко, завідувач краєзнавчого відділу Гончарівки й організатор зазначеного заходу О. Токовило, заслужений працівник культури України, поет В. Мелещенко, голова Херсонського обласного об’єднання Громадської організації «Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка», письменник О. Олексюк, просвітянка і поетеса Галина Добровольська та інші. Валерій Павлович Кулик чимало своїх поетичних знахідок присвятив рідним серцю Чаплинці та Хрестівці, чарівній натхненниці поетів, одвічно привабливій Голопристанщині, степовій широчіні Великоолександрівщини та хліборобам смаглявої Таврії.
Неймовірна працездатність відомого тележурналіста, поета-пісняра, заслуженого діяча мистецтв України, сонетяра В. Кулика вражає. У співавторстві з В. Плаксєєвим В. Кулик подарував шанувальникам української пісні шість співаників. Знаю, що не один рік він працює над прозовими творами, які, певно, цього року вже побачать світ. Автор майже кількох десятків поетичних збірок і у свої майже 70 не зупиняється на досягнутому. В ювілейний рік В. Кулик парадував шанувальників українського художнього слова новою ліричною збіркою «Світло в тунелі». Книга видана відповідно до програми розвитку інформаційного простору Херсонської області на 2017-2020 роки і вийшла друком на кошти обласного бюджету Херсонщини. Ювілейне видання поета-сонетяра В. Кулика представляє на суд читачеві 55 сонетів та 6 вінків сонетів майстра цієї філігранної літературної форми.
Емоційно насичені твори співця сповнені любов’ю до неньки України, до рідної мови, до отчого дому, де «ніч покірна солов’ю», «де синь струмка проміниться», «де горизонти рідні, не чужі», «де промені ранкові, як снопи», бо «хіба ще є подібний рай, заклечаний у сонячні щедроти?!» З погляду свого високоліття поет не лише згадує «про ті веселки, що в полях цвіли», а й «відчуває мить на розстані сторіч, в якій краса бунтує лебедина»… І щоб краса ця залишалась українською, поет словом боронить родинні цінності, пріоритети національної ідеї, державність та єдність соборної України. Він у своїх патріотичних сонетах, які є складовою чотирьох розділів («У час години грозової», «Цей світ я серцем відчайдушно міряв», «Одвічні ріки все-таки течуть…» та «Силуети на тлі сонета») – з гнівом стверджує, що нам «набридла та брехня Кремля, де діти вбиті і розп’яті». Бо «вже Донбас в химерному диму», а «що з Кримом коїться? Яка ж то сарана на землю нашу нагло зазіхнула». Автор із осудом звертається до державних мужів нашої країни: «Невже вкраїнська владонька заснула? Ні пари з вуст. Приникли, мов хряки, яких задовольняє лиш корито», тому й «давно немає світла у тунелі, ми топчемось в сум’ятті протиріч». Сміливі і відверті рядки примушують читача переосмислити своє власне світосприйняття. Співець вірить, що на дорозі українського відродження ще з’явиться поет, що ніби світло у тунелі виведе народ до степу волі і свободи, до степу, який «сповитий диво-рушниками, в красі омріяній земній». І це можливо, якщо на українській землі відбудуться зміни. В. Кулик у своїх творах стверджує:

Продажне все, як і Крим, і Рим…
Хай головують лише поети –
Вони одні не здадуть планети,
Бо вірять в поступ неопалим…

Можливо, ці думки поета і не є такими вже й утопічними, як здається на перший погляд. Згадаймо, хоча б В. Гавела з відродженої Чехії. А свого часу як і наш пророк Т. Шевченко, угорський поет Ш. Петефі був активним натхненником угорців у боротьбі за волю. Тож є логічним продовження думок В. Кулика в ліричному контексті:

Він гордо йшов без вороття –
Така тверда була натура –
Коста славетний Хетагуров
Народ свій вів до майбуття…
(«Коста Хетагуров у Херсоні»).

У чотирьох розділах нової ювілейної збірки поет спонукає не цуратися класики, якщо ви хочете мати відповідь на запитання сьогодення. Свій кращий витвір даної книжки автор присвятив генієві всіх часів Г. Сковороді (вінок сонетів «День Сковороди»). Читача певно зацікавлять і його сентиментальні сонети-присвяти рідній матері, шанованому батькові та продовжувачеві роду Куликів – сину Романові. Не оминув своєю увагою Валерій Павлович і класиків, знаних у світі сонетярів, таких як Данте, Петрарка, А. Міцкевич, І. Франко, І. Бунін, К. Бальмонт, П. Бутурлін, І. Северянин, А. Ахматова, М. Гумільов, М. Волошин, М. Рильський, М. Зеров, Д. Павличко. Їм В. Кулик присвятив свої поетичні сонети-портрети.
Приємно, що майстер слова й у свої високі літа продовжує працювати над самовдосконаленням, адже «мова отча – подарунок долі». І її вивчення – це пізнання коду нації, що певно дозволить вивести носіїв мови на новий рівень розвитку в системі світового суспільно-політичного устрою. Авторські складені неологізми такі як «диво-рушники» та «помисли-жалі» є цікавим доповненням поета до скарбниці її величності Сучасної Української Літературної Мови. Проте автор і надалі продовжує наступати на граблі молодих літераторів, використовуючи в сонетах дієслівні рими (лежить – жить, відступлю – люблю, пережить – заслужить, кровоточить – точить, хвилює – чує або ж чарує – чує). Поет у творах користується цілою низкою знаних епітетів. Не зміг автор «Світла в тунелі» оминути і свого улюбленого епітету «осяйний». Так у сонеті «Натюрморт з лиманом», присвяченому народному художникові В. Чуприні, до характеристики творчості майстра пензля «То світ Чуприни в акварелі Звучить, мов золоте руно…» поет додає:

О світанкове малювання,
замилування неземне!
І радісне, і осяйне
миттєве любе полювання…

Поет приміряє на себе образи не лише традиційно глибоко закоханого улюбленця жінок Казанови, а й гладіатора («Я – гладіатор. Тиснуть мені лати»), і воїна АТО («Тримаю міцно гаряч зброї, бо Україноньку люблю»), і одвічного романтика («Я, розповнений піснями, був зачудований селом»), і просто жолудя («Я хочу стати жолудем твоїм І оглядати стежечку знайо­му»). Та слово своє автор порівнює з болем («Козацький біль спалахує з імли»), напевно це і є ключовим у збірці В. Кулика «Світло в тунелі».
Поет і у свої майже сімдесят, коли «роки летять, як відчайдушні коні» не спочиває на лаврах слави, а знаходиться у творчому неспокої, що наснажує нас сподіватися на його нові й нові звершення у царині красного письменства.

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 125 книг;
1,628 статей;
383 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (10)