Уже бузки відрожевіли,
Прощальним дивом одцвіли.
Ми берегти любов не вміли,
Коли щасливими були…

Одмерехтіли наші весни…
Неначе згадка дорога.
І що лелеченьки принесли,
Давно згубилося в снігах…

Та є в житті велика сила -
Стрімкі любові береги.
Ти моє серце воскресила
У дні зимової юги…

І та немеркнуча надія
Іще горить, не відліта.
Де знову стежка золотіє
У наші зоряні літа…

Вже квітка жовта одцвіта,
Сьогодні - осінь золота…
А я до тебе знову йду
По вересневому саду.

Приспів:
Ти, моя кохана,
Тільки ти.
З вечора до рана -
Тільки ти.
Я тобою мрію і живу
В сонячному сні і наяву…

Я лину серцем у поля,
Де літом ще живе земля,
Де васильки колись цвіли,
Де ми щасливими були.

Приспів.

Розлука довга не мина,
Яка ж гірка таки вона!
А я до тебе знову йду
По вересневому саду.

Приспів.

Минає радість і печаль. Усе минає.
А журавлі летять, кричать за небокраєм.
Над полем осінь неспроста гай-гай курличе
І синя-синя висота у вирій кличе…

Приспів:
Як я тебе люблю!
Серце своє гублю!
Марю тобою… Марю тобою...
Хвиле мого жалю.

Для мене ти, як день, була, як птаха біла,
Усе горнулась до крила і золотіла.
Я ж весь промінився-яснів, мов даль світанна.
І добре, що тебе я стрів, моя кохана.

Приспів.

Безкрає поле перейду в легкій замрії.
Чи то на радість, на біду - вже вечоріє.
О найдорожча на землі, моя розрадо…
Ти чуєш, квилять журавлі над нашим садом?

У травневім степу знов співа далина,
Знову в серці весна солов'їна.
Так хвилює мене і бентежить вона -
Золота моя радість промінна.

Приспів:
Вишня біла… Вишня біла… Вишня біла…
Я тобі тоді сказати не посміла,
Що тебе лише одного виглядала,
Сподівалася в надії і чекала…

Я тебе пострічала, як вишні цвіли.
На стежках - заметіль пелюсткова…
Ми з тобою, коханий, щасливі були…
Я ж тобі не сказала і слова…

Приспів.

Знаю, любий, мені ти пробачиш за все,
Я ж до тебе так стрімко летіла.
Ніжний вітер степів нашу пісню несе -
Ту, яка в пелюстках мерехтіла…

Приспів.

Пора щемлива падолисту
Хвилює нас, любов моя.
І кружать журавлі над містом,
Де неба голубінь сія…

Приспів:
Осіннє диво шелестить,
Промінно так на сонці грає.
Мов струни хтось перебирає,
Так світиться ранкова мить…

А стежечка біжить від літа,
На ній уже з тобою ми…
Багряні спалахи на вітах
І не далеко до зими…

Приспів.

І павутинкою сріблиться
Далекий спомин дорогий.
Усе шумить, кружляє листя
Отам, де ніжний смуток твій…

Приспів.