Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Ігор Проценко. Вечірні вогні
Анатолій Анастасьєв.Осінній дисонанс
З Україною в серці
Микола Братан. Поет-земляк Євген Фомін
Нариси з історії Бериславщини. Випуск 9
Вишиванка. Число 5
Панфілов А.О. Феномен «українського Шекспіра» // Вісник Таврійської фундації. Вип. 14. — К.–Херсон: Просвіта, 2018. — С. 225-228.
Феномен «українського Шекспіра»
роздуми над виставкою «Воскресіння Розстріляного відродження»
У листопаді-грудні 2017 року в Україні та в зарубіжжі відзначалося 125-річчя від дня народження видатного українського драматурга Миколи Гуровича Куліша (1892-1937). Ювілейні заходи відбулися і в Таврії – на малій батьківщині митця. Це насамперед пленарне та секційні засідання Міжнародної наукової конференції «Творчість Миколи Куліша у світовому історико-літературному контексті», що проходила в Херсоні 10-11 листопада 2017 року, а завершилася поїздкою до Чаплинки та Олешок – по меморіальних місцях драматурга.
У рамках згаданого форуму в стінах Херсонського державного університету була репрезентована виставка «Воскресіння Розстріляного відродження», підготовлена колективом обласного архіву. Працівники цієї установи надали можливість викладачам і студентам нашого закладу і в наступні після конференції дні – протягом тижня знайомитися з рідкісними матеріалами документальної Кулішіани.
15 листопада така вдячна нагода випала й нам, студентам міжфаку. Під час вивчення навчальної дисципліни «Коректура» неодноразово мова заходила про контакти відомих письменників, зокрема й Миколи Куліша, з видавництвами та друкарнями. Своєрідним доповненням до цих занять стало знайомство студентів-міжфаківців із матеріалами згаданої виставки «Воскресіння Роз­стріля­ного відродження». А влаштував такий огляд викладач курсу «Коректура» – кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури Херсонського державного університету І. Немченко.
Мета цієї виставки – розширити уявлення про життя і творчість М. Куліша як представника Розстріляного відродження, розкрити його внесок у скарбницю віт­чиз­няного та світового театру.
Студентів зацікавили копії біографічних матеріалів – фрагмент метричної книги Святопокровської церкви (с. Чаплинка) за 1904 рік із записом про батьків драматурга, нотаріальна справа про продаж Гурієм Кулішем земельного наділу в 1910 році, а також ряд інших документів, що доносять дух того часу. А наочніше й глибше проникнути в репрезентовану епоху допомагали фотознімки. Це зокрема світлини з зображенням хати в Чаплинці, де проходили дитячі літа письменника (це помешкання до сьогодення не збереглося), церковно-парафіяльної школи в Олешках тощо. Подібні матеріали розширили наші уявлення про ті чи інші сторони діяльності митця в різні періоди. Увагу до себе прикувало й олешківське фото прапорщика М. Куліша серед друзів під час відпустки в 1918 році, а також телеграма І. Челюка про звільнення Миколи Гуровича з-під арешту восени того ж року.
На виставці можна було побачити заяву письменника від 27 грудня 1920 року про вступ до освітянської профспілки, протокол засідання Дніпровського політвиконкому за участю М. Куліша від 19 березня 1921 р., або ж за його підписом наказ Херсонського повітового військкомату про мобілізацію від 2 жовтня 1920 р. чи бюлетень Дніпровського повітового відділу народної освіти про другий повітовий з’їзд працівників освіти та мистецтва (лютий 1922 р.).
Відрадно, що збереглися такі документи, як автобіографія письменника від 21 квітня 1921 р. (на той час – члена виконкому Миколаївської губернської та Дніпровської повітової рад робітничих, селянських і солдатських депутатів), особове посвідчення завідувача політпросвітою Дніпровського повітового відділу народної освіти М. Куліша від 25 квітня 1921 р., заяви з його резолюціями про прийом голодуючих дітей-сиріт у дитячі будинки в квітні-червні 1922 р. та наказ Дніпровського політвиконкому про боротьбу з епідемією холери від 12 липня 1922 р. Ці та інші матеріали свідчать про активну життєву позицію Миколи Гуровича, про його невтомну діяльність як політичного й військового керівника, освітнього працівника тощо.
Виставка розповідає про газетярську роботу М. Куліша (як редактора «Дніпровської комуни» в Олешках). Цікаво було подивитись, про що писалось у цьому періодичному виданні – на прикладі номера від 19 травня 1921 року.
Значна частина виставки була присвячена власне театральній та літературній царині. З інтересом оглядали студенти давні афіші з 20-х та початку 30-х років ХХ століття з назвами п’єс М. Куліша «Народний Малахій», «Мина Мазайло» тощо, анкети сценічних постановок у Херсонському театрі тих часів. Важливе місце на виставці посіли матеріали про творчу співпрацю драматурга зі славетним режисером театру «Березіль» Лесем Курбасом та його колективом. Зокрема на одній зі світлин показано, як Микола Гурович читає акторам із цієї трупи щойно написану трагікомедію «Народний Малахій». Із афіш та сцен із вистав, поданих на стендах, можна було скласти уявлення, хто ж грав у тих блискучих постановках: Йосип Гірняк, Наталя Ужвій, Валентина Чистякова, Антін Крушельницький, Юрій Мілютенко та інші знамениті актори. Особливо зацікавили учасників огляду виставки фотоматеріали, в яких зафіксовані миттєвості артистичних перевтілень у Кулішевих п’єсах за участю Наталі Ужвій (тьотя Мотя з комедії «Мина Мазайло», театр «Березіль», 1929 р.) та Фаїни Раневської (Зінька в «Патетичній сонаті», Московський камерний театр, 1932 р.).
На виставці було представлено печатку ВАПЛІТЕ – літературної організації, президентом якої в 1926-1928 роках був М. Куліш. А поряд уміщено колективний знімок ваплітян, де Микола Гурович перебуває пліч-о-пліч зі своїми побратимами по перу – І. Дніпровським, О. Досвітнім, Г. Епіком, М. Йогансеном, О. Коваленком, Г. Коцюбою, А. Любченком, П. Панчем, І. Сенченком, О. Слісаренком, Ю. Смоличем, П. Тичиною, М. Хвильовим... Світлина виконана за кілька років до початку масових репресій проти української творчої інтелігенції з боку сталінських опричників. Сотні видатних людей України були тоді заслані на Соловки та інші гулагівські закути, затавровані й замордовані. Українське відродження тих часів було задушене й розстріляне, а проте лишилося невмирущим.
Засудженого й страченого у листопаді 1937 року в Сандормоху (Карелія) М. Куліша було реабілітовано в пізніші часи, як і багатьох його друзів та однодумців, знищених сталінською машиною терору. На виставці продемонстровано ряд матеріалів про належне вшанування пам’яті великого драматурга в Україні. Це зокрема урядова постанова від 23 січня 1990 року про присвоєння імені Миколи Куліша Херсонському обласному музично-драматичному театрові, публікації сучасних дослідників про добу Розстріляного відродження.
Відрадно, що й ми, херсонські студенти ХХІ століття, прилучаючись до таких виставок та подібних заходів, беремо участь у воскресінні сторінок призабутої історії.

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 125 книг;
1,628 статей;
383 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (10)