«Всяка буває душа — одна, як Дніпро, друга часом, як калюжа, по кісточки, а часом буває так, що і калюжки нема...” — писав Олек­сандр Довженко у своїй записній книжці від 1942-го року, примірник якої подарував мені Анатолій Миколайович Анастасьєв, поет, письменник і журналіст Херсонського краю.

Зараз же маю честь писати про книгу тала­но­витого великоолександрівця, яку він “з пилу, з жару” дав мені почитати. І... Тече в її рядках душа не тільки Дніпрова — широка й могутня, ще струменить сила найбільшої правої притоки нижньої течії Дніпра — річки Інгулець, яка на 75 кілометрів простягнулася по Великоолександрівському району. І вже тут убачаємо взаємозв’язок між Великою та Малою Батьківщинами митця. Такі ж думки ви­ринають і після прочитання збірки “Те­ри­торія гідності”.