За нинішньої доби - часу відродження й утвердження української державності - нагальною справою є відновлення духовного обличчя народу, його національної самосвідомості. Від успішного розв'язання цієї проблеми залежить уся подальша доля України, творцем якої виступатиме наша молодь. Відтак уже сьогодні маємо докласти зусиль для виховання покоління достеменних патріотів, будівничих нової України. І в кого ж нам повчитись, як реалізувати таку далекосяжну мету, коли не в славетних просвітників ХІХ - початку ХХ століття, які високо несли через усе своє життя, мистецьку й громадську діяльність прапор національної гідності й самоповаги, сіючи добре, розумне й вічне в душі людські.
Здебільшого на перехресті романтичних бачень і реалістичного світовідчуття народжувались разки ліро-епічних творів Дніпрової Чайки. Це передовсім балади поетеси - "Вісточка", "Зірчині чари", "Русалка", "Мати", "Свідок", жанрову генезу яких пов'язуємо насамперед з відомими зразками Шевченкової ліри. Але заслуговує на увагу дослідника й майже невідома широкому загалові спроба письменниці виступити в жанрі поеми. Йдеться про ранній твір Дніпрової Чайки "Галина криниця", котрий як за життя авторки, так і після її смерті не друкувався. Це об'ємне полотно не раз згадувалось у різних джерелах, але до його публікації справа так і не дійшла.
У листопаді 2006 року Українська Земля відзначила 145-річчя з дня народження відомої української письменниці Дніпрової Чайки. А 13 березня цього року - 80 років з моменту її смерті - важкої втрати для українського народу.
Народилася Дніпрова Чайка (Людмила Олексіївна Василевська-Березіна) за старим стилем - 20 жовтня, за новим - 1 листопада 1861 року в селі Карлівка Ананьївського повіту Херсонської губернії (зараз - с. Зелений Яр Доманівського району Миколаївської області). Дитинство та юність промайнули на півдні України. У 1879 році закінчила Одеську гімназію. Працювала приватним учителем у Херсонській губернії.
|
|