Продовження.
Початок див. у 1 та 2 числі «Вишиванки»

Троянці довго сумували.
І пом’янувши вже не раз
Свого Тараса називали
З шанобою і без образ.
Від моря їх уже мутило,
Бо ж вік скільком їм скоротило.
Еней насупивсь, сам не свій,
Не вірив цій морській стихії,
Богів безмежній благодії.
Розплакався, немов плаксій.

Привітання від класика

Я, Іван Петрович Котляревський,
Залюбки вітаю Василя.
Він, творець новітнього бурлеску,
Земляків сьогодні звеселя.
 
Ось вони - рясні плоди науки,
Тож Василь Степанович - доцент
"Суча дочка" - в нього "дочка суки",
Вбгав у риму слово "імпотент".
 
Не картаю, правнуче, тебе я,
Навпаки - хвалю письмо твоє.
Слова Богу до мого Енея
Слово це чуже не пристає.
 
Правда, маю достеменні дані
Від гармат і в вас сильніша грудь.
Козаки й сьогодні ходять п'яні,
Та моїх, однак, не переп'ють.
 
А щодо поезії, колего,
Я, зізнаюсь, явний ретроград -
І хотів би, та не втну, сердега,
Так, як пишуть Дикий ачи Крат.