Анастасьєв А. Пригода на баштані // Анастасьєв А.М. Територія гідності. — К.–Херсон: Просвіта, 2014. — С. 67-68.
Хоча нам доводилося рано дорослішати, допомагаючи батькам і матерям відбудовуватись у повоєнні роки, але діти завжди залишаються дітьми охочими до всіляких витівок.
Того літа на радгоспному баштані, як ніколи вродили кавуни і дині. Бувало ледь торкнешся ножем смугастого красеня, а він тріскає, розкриваючи червону, мов жар, солодку душу: “... пригощайтеся, будь ласка, я не жадоба...”.
А як манила до себе духмяність спілих динь! Особливо сильні пахощі розливалися вечірньої пори. Утриматися від такої принади ми, звичайно ж не могли. Осідлавши після робочого дня свої велосипеди, подалися на баштан. Сподівалися на гостинність сторожа. Але, під’їхавши до куреня, почули могутнє хропіння. Сторож спав і марно ми намагалися його розбудити . Він був п’яний. Біля куреня лежав великий кавун з відрізаною верхівкою і порожній в нутрі. Від нього несло брагою. Не важко було здогадатись, що звалило з ніг і приспало сторожа. П’яниця примудрився заправляти кавуни дріжджами і завжди мати вдосталь хмільного напою.
Поласувавши кавунами і динями, ми зібралися їхати додому.
Раптом хтось із хлопців запропонував провчити п’яницю-сторожа. Біля куреня на місці погаслого багаття була купа обвугленої деревини. Розтерши її із залишками кавунячої браги, ми пофарбували сонному сторожу обличчя.
Коли наступного ранку на баштан приїхали жінки вантажити кавуни, з куреня до них виліз справжній Чунга-Чанга...
Важко передати словами, що було потім...
|
|
Додати коментар