Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Микола Кабаків. Переяславська угода 1654 року
Олег Олексюк. На крилах Просвіти
Микола Василенко. Архітектура планиди
Михайло Гончар. Селянський повстанський рух на Півдні України: (1918-1921)
Микола Братан. Голодна кров
Анатолій Дунаєв. Жива любов, жива

Пирожок Г. Бериславські підземелля // Нариси з історії Бериславщини: Випуск 4. — К.–Херсон–Берислав: Просвіта, 2005. — С. 41-42.

Бериславські підземелля

Якось згадалося дитинство, як ми на Забалці (так називалася західна частина Берислава) знайшли тунелі. А може правильніше можна назвати їх катакомбами. Починалися вони з глинища. Зараз на місці глинища знаходиться магазин, що біля гаражу колишнього радгоспу “Пам’ять Леніна”. В підземелля ми часто залазили, ходили глибоко під землею, поки потухне свічка.

Батьківська хата знаходилася в балці Кизи-Кермен на правому боці біля кам’яного мосту. Там я народився, там зростав. Балка Кизи-Кермен була найцікавішим місцем для дітлахів міста своїми лабіринтами доріжок, стежок, доріг, по яким ми каталися на санках, адже раніше кожна зима починалася великим снігопадом і тому наше місто було покрите сніжним покровом, щонайменше у півметра. І дійсно, санних спусків було дуже багато, а головний санний спуск був на так званій Терпиловій горі. Зараз там побудовано міст.

Та ось кінчалася зима, розтавав сніг і балка Кизи-Кермен бурлила весняними згонами, які збігали по 2-3 тижні, а коли переставали згони бігти, ми копошились в намитих “островах” землі, вимитих яругами, шукаючи різні старі цяцьки. В основному знаходили старовинні гроші. Ми їх називали “миколаївські” або “турецькі”. Траплялися різні, здебільшого мідні, різні за величиною монети. Бували й чисті срібні, декому щастило й на золоті. А потім розбивалися на групи і грали в грошей. Биткою зазвичай був великий з червоної міді миколаївський п’ятак. На п’ятаку був портрет царя Миколи ІІ. У цих згонах, вірніше, в розкопках, знаходили турецькі люльки, різні горщики, тарілки, миски, чашки, знаходили навіть поржавілі ножі і шаблі, багнети, набої, стволи від рушниць, різні старовинні пістолі, ядра від козацьких і турецьких гармат. Але найцікавішим місцем розкопок і знахідок була Басанка (вибалок біля автостанції та пристані). Це був дуже глибокий яр до 37 метрів; по обидва боки яру жили люди. Усі знайдені речі, гроші та різні цяцьки переходили з рук у руки, а більшість ховалися, забувалися місця схованок, кому треба було цим цікавитися – не цікавилися і тому наш Бериславський краєзнавчий музей зараз такий бідний на старовинні речі.

Але повернемось до тунелів. Їх було три. Перший – не довгий – метрів 50-60, другий був метрів 150-200, а далі завалений глиною. Третій довго не піддавався “обстеженню” – ми не могли дійти до кінця, світло гасло і ми чимдуж бігли на гору.

Та ось мені вдалося дістати кишеньковий ліхтарик і ми побрели знову в похід по цьому тунелю, але дійшли до схилу і повернули назад, бо не було чим дихати. Причиною був дуже вузький вхід до цього тунелю, туди ми влазили на пузі. Другого дня ми розкопали вхід так, що входили у нього на повний зріст, а днів через 2-3 спробували знову пройти цим тунелем. Нас було троє – Костянтин Твердомед, Григорій Александровський та я. А на вході нас чекали Микола Литвиненко і Дмитро Шпитальний. Невдовзі нам стало зрозуміло, що ми спускаємося вниз. І дійсно, через кілька десятків метрів ми побачили воду і східці, які вели тунель у воду. Далі ходу не було. Більше ми в підземелля не ходили, бо через декілька днів тунель був засипаний.

Був іще один тунель, який ішов у напрямку степу, він мабуть вів у степ або повертав у балку Кизи-Кермен. Взагалі, все це майже забулося, бо часу пройшло дуже багато. Але безперечний факт, що один тунель був під водою і виходив у Таванську плавню, а можливо у Малу Каховку і там був десь його вихід. Старі люди мені розповідали, що кам’яний міст через балку Кизи-Кермен викладений із каменю стін фортеці.

Я пригадую ще одну цікаву деталь. У дворі фортеці Кизи-Кермен був виритий глибокий колодязь, яким користувалися у далеку давнину турки. В тридцяті роки в будинку, що був на території фортеці, до війни розташовувалася контора лісництва. Там же жив німець з чудним вуличним прізвиськом Лісман. В тому дворі і я часто бував, мені подобалася дочка лісничого Лісмана Ольга. Так от, я бачив цей колодязь, заглядав до нього, він був дуже глибокий і вода була чиста, смачна і холодна…

 

(“Маяк” від 7 листопада 1992 р.)

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 121 книг;
1,513 статей;
345 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (8)