Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Вісник Таврійської фундації. Випуск 1
Ігор Проценко. Вечірні вогні
Михайло Гончар. Селянський повстанський рух на Півдні України: (1918-1921)
Братан М.І. Сила любові: Слово про Олеся Гончара
Микола Братан. Від сонця до сонця
Анатолій Анастасьєв. В чарівному світі дитинства
Ратушко Н. Ветерани-корабели; У нас в гостях; Корабелы // Елінг. 2017-2018. Вип. 11-12. — К.–Херсон: Просвіта, 2018. — С. 18-22.
Ветерани-корабели; У нас в гостях; Корабелы

ВЕТЕРАНИ-КОРАБЕЛИ



Я ветеран праці суднобудівного заводу. На заводі є велика ветеранська організація, в якій кожного місяця відбуваються збори. Генеральний директор суднобудівного холдингу «Смарт-меритайм групп» Василь Федін доповідає нам про справи на заводі, про новини. Отримуємо газету «Судостроитель». Запрошуються представники інших організацій, якими цікавляться ветерани, задають їм різноманітні питання, щоб вони допомогли вирішувати їх у повсякденному побуті. Іноді бувають збори із святковими концертами, які організовує наш ветеранський ансамбль «Корабелочка».
Коли на заводі відбувається мітинг по закладці секції, на якийсь новий заказ, то нас, ветеранів, завжди запрошують взяти в ньому участь.
Ветерани традиційно проводять Заботинські суботники з прибирання території у мікрорайоні «Корабел».
Кожного року безкоштовно їздимо до моря на базу відпочинку «Корабел».
Ветерани-корабели живуть цікавим життям. Не забувають про тих, хто майже все життя працював на заводі. Ветерани дуже вдячні директору ХСЗ Василю Федіну за всю цю турботу про нас.
Завод – це невід’ємна частина нашого життя.

Згадується робота на заводі.
Була прохолодна осінь. Ми працювали в нічну зміну. Тоді завод працював на всю потужність. Наш колектив в металообробному цеху завжди мав високі трудові показники. Це був переважно жіночий колектив.
На дільниці виготовлялись деталі різних розмірів та конфігурацій, потім їх відправляли на подальшу обробку, де вже з них складали секції.
Нелегко було працювати у нічну зміну, особливо коли в тебе сім’я, діти. В нічну перерву ми з подругою вийшли подихати свіжим повітрям. На клумбі біля цеху від холоду вже почали гинути чудові квіти, білі хризантеми. Ми викопали пару кущів, пересадили в ящик з землею, принесли й поставили ці квіти в цеху. Коли вранці прийшла перша зміна, то всі були приємно здивовані і посміхались, що в цеху, серед металу і газорізальних машин ростуть білі хризантеми.
Багато років тому на заводі працювали корабели з різних куточків України, навіть з інших республік Радянського Союзу, але ми розуміли один одного. Спілкувались і російською мовою, і українською, і змішаною теж.
В цю нічну зміну ми з подругою вирішили поміж собою спілкуватися чистою, грамотною українською мовою. Здавалося, це просто. Але виявилось, що треба замислюватись, підбираючи правильні слова. Скоро закінчувалась зміна. Ми завжди намагались перевиконати завдання. Складно було виготовляти виборочні деталі по техпроцесу, які вже раніше буди виготовлені, та десь загубились. Хоч вони були іноді дуже маленькі, але без них корабель не побудується, і вчасно секцію не зібрати. Тож під кінець зміни майстер дав завдання вирізати кілька деталей
На них обов’язково наносили маркування, робили помітку «срочно» і відправляли по рольгангу на другу дільницю, де продовжували роботи над деталями: знімали маски, ласки, гнули на спеціальному верстаті.
І так ми з подругою «дорозмовлялись» українською мовою, що на цих деталях замість «срочно» понаписували українською мовою «терміново».
Закінчилась наша зміна. Ці деталі відправили на подальшу обробку, а ми пішли додому відпочивати.
Коли ми прийшли в наступну нічну зміну, то ці деталі на другій дільниці були відкладені окремо. Хлопці не знали, що з ними робити, куди їх треба відправляти. Вони не розуміли, що означає слово «терміново», що написане на цих деталях.
Ми їм пояснили, що це «срочні» деталі, а українською мовою – термінові.
Нам було дуже прикро, що хлопці не знали таке просте українське слово, і соромно, що ці деталі затримались на їхній дільниці.
Тож треба знати свою рідну українську мову.
От така була в нас нічна зміна. Але на великому виробництві ця пригода не відбилася.
Тепер, через багато років, я згадую своїх дівчаток, як ми, ще зовсім юні, жили в гуртожитку, працювали в металообробному цеху №1 в нульовому прольоті. Працювали старанно, завзято. Йшли роки, створювали свої сім’ї.
В нас була велика гордість за нашу професію суднобудівника, за те, що частина нашої праці входила в кожен заказ судна, збудованого на нашому Херсонському суднобудівному заводі.


У НАС В ГОСТЯХ



Одного разу мені довелось побувати в приймальні ветеранської організації ХСЗ. Я також ветеран праці заводу і член цієї великої організації.
Там йшла репетиція концерту, який повинен був відбутися на зборах, що проводяться майже кожного місяця з ветеранами суднобудівного заводу.
Я йшла додому під впливом гарних пісень, які співалися.
Це ж ансамбль «Корабелочка», який побував у Києві на передачі «Х-фактор»! Всі учасниці ансамблю – ветерани праці суднобудівного заводу.
Я зателефонувала керівнику нашого літературного клубу «Елінг» Миколі Миколайовичу Каляці і запропонувала, щоб цей співучий колектив запросити на наше наступне засідання. Без зайвих слів М.М.Каляка погодився з моєю пропозицією.
Вже на наступному засіданні нашого літературного клубу ансамбль «Корабелочка» був нашим гостем.
Були шевченківські дні. В нашому залі відразу стало святково від барвистих українських костюмів. Як було приємно, коли свій виступ корабелочки почали з пісні «Реве та стогне Дніпр широкий»! Ми всі підспівували і згадували свої шкільні роки, коли вивчили і співали цю чудову пісню на слова Тараса Шевченка.
Ось і зараз в прекрасній обласній бібліотеці на чудових берегах Дніпра лунає відомий, потужний твір Кобзаря… Ансамбль «Корабелочка» виконав ще кілька українських пісень – і веселих, і серйозних та сумних.
Члени клубу «Елінг» також читали свої вірші та прозові твори.
Всі залишились задоволені. Адже зустріч з «Корабелочками» була надзвичайно цікавою і для нас, і для них.
Так ми познайомились з ансамблем «Корабелочка» ветеранської організації ХСЗ.
Літературний клуб «Елінг» та ансамбль «Корабелочка» нерозривно пов’язані з суднобудівним заводом, з нашим районом міста, якому дали заслужену назву «Корабельний». Дуже хочеться, щоб наш завод працював, і ця назва була підтверджена працею корабелів.


КОРАБЕЛЫ




Утром гудок, тишину пробуждая,
Судозавод подает.
Нас, корабелов, кто предан заводу,
Всех на работу зовёт.


И оживают цеха, отделы,
Где чертежи создают.
Так начинает строиться судно,
Что на заказ нам дают.


В эти нелёгкие дни трудовые
В нужные сроки сейчас –
Время придёт и построенный танкер
Праздником будет для нас.

Все корабелы, херсонские гости,
Станут его провожать.
И на удачу снова шампанское
Станут о борт разбивать.

Утром гудок, тишину пробуждая,
Судозавод подаёт.
Он корабелов из Таврии нашей
К новым вершинам зовёт.
Автор: 
Print Friendly, PDF & Email

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 125 книг;
1,628 статей;
383 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (10)