Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Олег Олексюк. Школа-Либідко
Ігор Проценко. Цвіт вишні
Іван Немченко. Корсунські світанки
Вісник Таврійської фундації. Випуск 2
Микола Братан. І краса, і держава
Анатолій Анастасьєв. Борозенське - це з-під лемеша
Таємниця Недогірського дуба

ЛЕГЕНДИ РІДНОГО КРАЮ

Таємниця Недогірського дуба

На лівобережних схилах Інгульця-ріки розкинулося селище Велика Олександрівка. Не можу сказати, що краї тутешні аж надто оповиті легендами, але одна з них, як на мене, вражає своєю реальністю. Її можна побачити, до неї можна доторкнутись. Це — віковічний дуб у Недогірському лісі. Майже чверть тисячоліття цей ровесник нашого селища гомонить з вітрами історії. Над ним кресали блискавиці шалені грози і зупинялися у його кроні суховії та пилові бурі, він є живим свідком багатьох подій. Зелений патріарх став для місцевих жителів чимось більшим, значимішим ніж звичайне дерево. Люди давно помітили дивовижні його властивості. Тут, наприклад, вірять, що молодята, які за давньою традицією приходять до дуба за благословенням на шлюб, живуть у злагоді і любові довго і щасливо. Молитва біля зеленого Патріарха повертає жінкам втрачену надію на материнство. Товстелезний стовбур у кілька людських обхватів, розлога крона випромінюють дивовижну енергетику, яка благотворно впливає на людей.
Під розлогою кроною лісники спорудили декоративні зручні лави і сюди не заростають людські стежки. Покоління за поколінням здійснюють паломництво до легендарного дуба мої земляки. У далекій юності випало і мені почути захоплюючу легенду Недогірського лісу. Одного дня зустрівся мені на лісовій стежині незнайомий дідусь.. Довге сиве волосся хвилями спадало йому на плечі, очі світилися добротою. Він узяв мене за руку і привів на велику галявину, посеред якої росте наш дуб. Ми сіли на лаві і я, заплющивши очі, слухав дивну розповідь незнайомця. В уяві оживало видіння далекої пори.
…Червоне, немов вийняте з ковальського горна, сонце сідало за обрій і все довкола огортали вечірні сутінки. У землянці, вкопаній у крутий берег Інгульця, тьмяно горіла жовтого воску свічка. Долівка була встелена щойно скошеним запашним пирієм, а посеред землянки на покритій домотканим рядном лаві, склавши на грудях натруджені руки, лежав чоловік. Важка праця і літа випили його сили і родичі та сусіди у скорботі прощалися з ним.
— Є у мене останнє прохання, — ледь ворухнув вустами помираючий, — разом зі мною покладіть у домовину жолудя, якого я підібрав над Ворсклою, вирушаючи в ці полуденні краї…
— Бути по твоєму, Недогіре, — пообіцяли родичі і тієї миті у поночілому небі, прокресливши миттєвий слід, скотилася зірка… Як і просив Недогір, похоронили його з затиснутим у руці жолудем. А через деякий час над могилою пробився молодий дубок.
— Відтоді і росте він ось тут з руки Недогіра, — почув я голос дивного дідуся і розплющив очі. Біля мене на лаві нікого не було. Лише дуб-велетень тихо перемовлявся з молодими дубками, що ростуть навколо галявини.

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 124 книг;
1,627 статей;
383 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (10)