Повоєнний синдром.

У Володимира Висоцького є пісня, в якій і показаний цей самий синдром ще тої війни. Підвипивший фронтовик-капітан накинувся на зовсім йому незнайомого чоловіка: «А винтовку тебе! А послать тебя в бой?! А ты жизнь прожигаешь, иуда!».

Після стресів на війні людина стає агресивною, злобивою, психічно неврівноваженою. Про це явище у пресі згадують, розповідаючи вже про Чеченську війну, війну Росії проти Чечні, організовану Путіним.

Чеченці зле говорять про росіян, а росіяни про чеченців. Як довго вони будуть ворогами? Декілька поколінь має пройти, не раніше.

Россия – дистанция огромного размера.

Майже за Грибоєдовим.

Однозначно сказати, як у Росії, неможливо. Навіть про Москву кажуть, «Москва – не Росія, це щось інше».

Підтверджую, саме так. Півстоліття тому мені довелося декілька разів подорожувати Радянським Союзом, аж до миса Дєжньова, що на Чукотці. Росію бачив.

І в Москві одного разу місяць жив. Отже й москвичів зблизька бачив. Скажу вам: дійсно, Москва — не Росія. Москва, це щось нахабне, погорде, самолюбиве, якось зверхньо дивиться. Народ там – суржик, росіян чи й половина набереться.