Щерба Т. Ми - справжня рідня: (інтерв'ю з Миколою Братаном про зв'язки з українськими письменниками діаспори) // Вісник Таврійської фундації: Вип. 6. — К.–Херсон: Просвіта, 2009. — С. 165-171.
Т.Щ: Шановний, Миколо Івановичу! Вас – поета, прозаїка, драматурга, публіциста добре знають не лише на теренах Херсонщини та України, а й у близькому і далекому зарубіжжі. Скажіть, будьте ласкаві, коли і де Ви вперше
Заочне знайомство з Дмитром Васильовичем Нитченком почалося після наступного його листа.
Донкастер, 5.1.1998 р.
ВПоважаний Пане Рудницький!
На замовлення й прохання п. Семенка з Мюнхену висилаю Вам примірник нашого альманаха "Новий обрій", ч. 10. Вибачте, що ця висилка дуже забарилася через те, що я не був дома. Зате висилаю Вам напівавіяційною поштою, щоб Ви швидше одержали. Буду вдячний, коли повідомите про одержання. Якщо у В/редакції працює п.Семенов*, то прошу передати йому моє щире вітання.
Спочатку - передісторія.
У 90-х роках минулого століття в Херсоні з'явився - поки що на папері - Центр духовної культури (далі - ЦДК). Його основна мета - створення умов для культурного життя і розвитку людини в суспільстві, зріст морального рівня особистості. ЦДК мав свій статут, програму, був зареєстрований у місті. Також існувала Рада ЦДК, кожний член її відповідав за якусь важливу частку роботи. Наприклад, я був керівником прес-служби.
В Австралії проживає близько 35 тис. українців. Потужність і впливовість діаспорних організацій визначається не лише кількістю охоплених нею членів, але й фінансовим становищем. Переважна більшість українських організацій в Австралії опирається на свої власні фінансові ресурси (членські внески, добровільні пожертви, успадкування власності тих іммігрантів, що відійшли у вічність та зібрання коштів на рекламовані ними в українськомовній радіопередачі, або в газетах, різного роду заходи, типу концертів, відзначення роковин тощо).
|
|