Назви сучасних вулиць Берислава добре відомі. Проте, майже усі вони набули цих назв у 20-і роки, після укріплення більшовицької влади. Попередні ж назви забули вже й старожили.

“Нашому ясному сонцеві…”

Линуть роки. Усе забувається. Усе минає. Окрім того, що написано. Його, як відомо, не викрб.аєш і сокирою.

Нижче наводиться повний текст звернення наших земля­ків і попередників — учасників урочистих зборів трудящих Бериславщини до товариша Сталіна. Обійдемося без коментарів. Кожному часу — свій документ.

“МОСКВА, КРЕМЛЬ

ВЕРХОВНОМУ ГОЛОВНОКОМАНДУЮЧОМУ

МАРШАЛОВІ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ

ТОВАРИШЕВІ СТАЛІНУ

Масове переселення євреїв на Херсонщину почалося у першій половині XIX ст. і заохочувалося царською владою, яка була занепокоєна скупченням великої кількості євреїв у містах імперії, до того ж безробітних. На середину XIX ст. Херсонщина стала найбільшим тереном півдня України, де осіли представники цього народу, засновуючи свої колонії. Царська влада намагалася залучити їх до землеробства (зде­більшого безуспішно). На території сучасної Бериславщини у 1835-41 рр. євреї — вихідці з Могилівської та Вітебської губерній — заснували дві колонії — Новоберислав та Львове. Чимало євреїв оселилося також у самому Бериславі, де одна з центральних вулиць, а саме 8-го Березня, певний час носила навіть назву Єврейська.

Василь Решетников — уродженець Шереметівського району Татарстану, із сім’ї колгоспників, у 1940 році 19-річним юнаком був покликаний на військову службу до Червоної армії. Брав участь в обороні Одеси, Криму; там і потрапив у полон під Армянськом. Гнаний окупантами разом з іншими військовополоненими через Джанкой, Іванівку до Каховської в’язниці. Судилося йому побувати і у Бериславі, про що й повідав у своїй книзі „Русскій солдат”, уривок з якої друкується уперше.

Коли Миколу заарештували прямо на шкільному вечорі в честь річниці революції, йому було десь трохи за 17 років. Потім слідство, суд і вирок: ”Найвища міра покарання — розстріл”. А потім замінили смертну кару на 25 років позбавлення волі з утриманням у таборах суворого режиму. Його судили за бандитизм.

— З таборів я повернувся через дванадцять з половиною років геть сивим. Образи на Радянську владу не маю та й не тримав ніколи: правильно посадили. Якби не посадили — склав би десь голову. Все до того йшло. Надто я вже крученим уродився… — казав якось мені він незадовго до смерті.