Задорожня (Надієва) Євгенія Андріївна за родоводом, як сама пише, - тавричанка. Довгі роки працювала у Бериславі у райкомі комсомолу, редакції газети, районній організації Товариства охорони пам'ятників історії та культури. Обиралася депутатом міської Ради. 19 червня 1941 року відсвяткувала випускний бал у школі № 1. Через два дні разом з найліпшою подругою Таїсою Микитівною Садовник (Демченко) на пароплаві рушила до Херсона здавати документи в інститут. Тої ж ночі почалася війна. Евакуйована 9 серпня з Берислава, вона опинилась аж у Сталінградській області. Там, у с. Чорний Яр 17-річна дівчина вела щоденник, з якого збереглися лише кілька аркушів. Вони й публікуються нижче.

Орфографія авторки збережена.

Доба колективізації сільського господарства - одна з найтрагічніших сторінок в усій історії українського народу. Винищення мільйонів безневинних селян як під час самої кампанії, так і внаслідок викликаного нею нечуваного досі голодомору 1931-33 рр. - неспокутний злочин комуністичної влади. Відлуння тодішніх жахів ще довго відчуватимуть і наступні покоління нашого народу. Багато років трагедія українського селянства замовчувалася, відповідні документи надійно приховувалися у закритих архівах КДБ. Лише здобуття Україною незалежності дало можливість реабілітувати незаконно репресованих громадян, а також відкрило шлях до ознайомлення з досі недосяжними документами.

Навряд чи широкому загалу теперішніх бериславців відомо, що у кінці ХІХ - на поч. ХХ ст. у місті діяло морехідне училище. Документи, які збереглися у Державному архіві Херсонської області та Російському державному історичному архіві, дозволяють певною мірою прослідкувати діяльність цієї установи.

Берислав: заштатне місто Херсонського повіту. Дворів 1 542, мешканців 13 167 (6 729 чоловіків, 6 438 жінок). Парафій православних 3, Церков православних 4, єврейська синагога та два молитовних будинки.

Кілька років тому відома своїми краєзнавчими пошуками та невтомною енергією мешканка с. Козацького Раїса Федорівна Романова зав'язала стосунки з нащадками Князя Трубецького, які живуть нині у Франції. Невдовзі брати Трубецькі побували на землях, якими колись володіла їхня родина. Вони й передали Р.Ф.Романовій матеріали, уривок з яких публікується.

Князь Трубецький

Історія одного господарства