Задорожня (Надієва) Є. Щоденник 1941 року // Нариси з історії Бериславщини: Вип. 1. - Херсон-Берислав: Просвіта, 1999. - 48 с.
Задорожня (Надієва) Є. Щоденник 1941 року // Нариси з історії Бериславщини: Випуск 4. — К.–Херсон–Берислав: Просвіта, 2005. — С. 297-302.
Задорожня (Надієва) Євгенія Андріївна за родоводом, як сама пише, - тавричанка. Довгі роки працювала у Бериславі у райкомі комсомолу, редакції газети, районній організації Товариства охорони пам'ятників історії та культури. Обиралася депутатом міської Ради. 19 червня 1941 року відсвяткувала випускний бал у школі № 1. Через два дні разом з найліпшою подругою Таїсою Микитівною Садовник (Демченко) на пароплаві рушила до Херсона здавати документи в інститут. Тої ж ночі почалася війна. Евакуйована 9 серпня з Берислава, вона опинилась аж у Сталінградській області. Там, у с. Чорний Яр 17-річна дівчина вела щоденник, з якого збереглися лише кілька аркушів. Вони й публікуються нижче.
Орфографія авторки збережена.
Гейко С. Гірка доля куркуля // Нариси з історії Бериславщини: Вип. 1. - Херсон-Берислав: Просвіта, 1999. - 48 с.
Гейко С. Гірка доля куркуля // Нариси з історії Бериславщини: Випуск 4. — К.–Херсон–Берислав: Просвіта, 2005. — С. 257-266.
Доба колективізації сільського господарства - одна з найтрагічніших сторінок в усій історії українського народу. Винищення мільйонів безневинних селян як під час самої кампанії, так і внаслідок викликаного нею нечуваного досі голодомору 1931-33 рр. - неспокутний злочин комуністичної влади. Відлуння тодішніх жахів ще довго відчуватимуть і наступні покоління нашого народу. Багато років трагедія українського селянства замовчувалася, відповідні документи надійно приховувалися у закритих архівах КДБ. Лише здобуття Україною незалежності дало можливість реабілітувати незаконно репресованих громадян, а також відкрило шлях до ознайомлення з досі недосяжними документами.
Гейко С. Бериславська морехідка // Нариси з історії Бериславщини: Випуск 1. — К.–Херсон–Берислав: Просвіта, 2001. — 48 с.
Гейко С. Бериславська морехідка // Нариси з історії Бериславщини: Випуск 4. — К.–Херсон–Берислав: Просвіта, 2005. — С. 208-216.
Навряд чи широкому загалу теперішніх бериславців відомо, що у кінці ХІХ - на поч. ХХ ст. у місті діяло морехідне училище. Документи, які збереглися у Державному архіві Херсонської області та Російському державному історичному архіві, дозволяють певною мірою прослідкувати діяльність цієї установи.
Берислав: заштатне місто Херсонського повіту. Дворів 1 542, мешканців 13 167 (6 729 чоловіків, 6 438 жінок). Парафій православних 3, Церков православних 4, єврейська синагога та два молитовних будинки.
Князь Трубецький. Історія одного господарства // Нариси з історії Бериславщини: Випуск 1. — К.–Херсон–Берислав: Просвіта, 2005. — 48 с.
Князь Трубецький. Історія одного господарства // Нариси з історії Бериславщини: Випуск 4. — К.–Херсон–Берислав: Просвіта, 2005. — С. 189-195.
Кілька років тому відома своїми краєзнавчими пошуками та невтомною енергією мешканка с. Козацького Раїса Федорівна Романова зав'язала стосунки з нащадками Князя Трубецького, які живуть нині у Франції. Невдовзі брати Трубецькі побували на землях, якими колись володіла їхня родина. Вони й передали Р.Ф.Романовій матеріали, уривок з яких публікується.
Князь Трубецький
|
|