Не треба руйнувати Україну!

Не треба нищити її свободу!

Вона у нас одна-єдина,

Як серце рідного народу.

Є в України мова солов’їна,

Багатство є – земля родюча.

Так захистімо Батьківщину,

Нехай війна її не мучить.

Молітесь, люди, вас благаю –

За тих, хто піде в бій за Неньку.

Нас Мати Божа захищає,

Нехай пощезнуть воріженьки.

Не треба руйнувати Україну!

Не треба нищити її свободу!

Бо кожен з нас – її дитина,

Щохвилі будьмо зі своїм народом.

Осколок

Осколок з фронту

Брат привіз

На згадку вчора,

А ще – в очах

Чорнезний ліс

Од втрат і горя.

Скупий на усмішку

Й слова,

Такий незвичний.

Убралась в іній

Голова на пам’ять вічну.

Можливо, “Градів”

В тім вина,

Стріл політичних.

Він молодий,

Тож цілина

Не так трагічна.

Та цілина, що

По душі – мов протяг стиха,

Від часу трохи заросте

Йому на втіху.

Та тільки ж пам’ять-автомат

В осколок взута…

Чорніє ліс в очах од втрат.

Ну як забути?

Україні

Я люблю твої роси ранні,

Калинову твою косу,

* * *

Висушіть, вітри, усю скорботу,

Випий її, сонце золоте!

Від крові пролитої і поту

Наша воля буйно проросте.

Боротьба обернеться в легенди.

А тепер – лиш кров і смерть. Хрести.

Прочитайте наші тестаменти –

Ці бажань зникаючі сліди.

З вірою у Господа святого,

З честю, що знамена підняла,

Ми ішли на смерть заради того,

Щоб Вкраїна вільною була!

1950

* * *

До змагу нумо знову, браття.

Дарма над нами ворон кряче.

Ми – шаленіюче завзяття,

Такі ж як сонечко гаряче.

Ми всі – гартоване залізо –

У серці з правдою простою,

Барви Білого берега

Ярові Славутичу

Моря синь предковічна

І Славути блакить –

Щось таємно-магічне

В них сховали віки.

Барви Білого берега –

Мов квітчасті пісні.

Барви Білого берега

Знову сняться мені.

Білий день над водою

Розлива молоко,

Молодою ходою

Лине білим піском.

Барви Білого берега

Снять мені в чужині.

Барви Білого берега

Не забути мені.

Зелень лісу і гаю,

Зелень бережини

Я очима вбираю

Від весни до весни.

Барви Білого берега

Крізь віки мерехтять.

Барви Білого берега

З вишиванок ряхтять.

* * *

Вже тільки спомином

Торкнусь твого чола.

Вже тільки поглядом

Тихенько поцілую.

Між нами прірва

Самоти, зима

І щем. Болючий щем

Далекого відлуння.

Вже тільки мрією

Прийду до тебе в сни.

Вже тільки зіркою

Загляну в твої очі.

Між нами безмір

Тиші й самоти.

І ніч, коли усе єство

Кохати хоче.

21.11.04

Незалежність

Нею марили, про неї мріяли сотні поколінь,

Але так і не побачили.

Її здобували тисячоліттями,

Але втрачали за одну мить.