Жодна праця не може бути зроблена даремно, особливо якщо в її реалізацію було вкладено безмежну кількість зусиль та ще більше сподівань. Справа, зроблена на совість, відповідально, гідна існувати десятки, а то й сотні років, особливо якщо це справа рук філолога, оберега духовності людства. Свій перший ювілей святкував 4 грудня 2015 року “Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори)”.

Приписуючи собі звання найбільшої української твердині за океаном, Український Народний Союз зробив чимало корисного для добра української спільноти в Америці й Канаді. Одним із корисних і добрих діл нашої найстарішої заокеанської установи було кожнорічне публікування добре оформлених і потрібних читачам aльманахів УНС. Значення цих книжкових збірок-річників, особливо в часі поневолення Українського Народу, безперечно, було великим. Це ж бо наш Народний Союз у міру своїх спроможностей і можливостей своїми публікаціями виконував маленьку частину тих обов’язків, що їх повинна б виконувати дбайлива вільна держава супрoти своїх громадян і супроти своєї діяспори.

Українська мемуарна література збагатилася новою книгою спогадів, що вийшла у твердій обкладинці в друкарні Комп’ютопрінт у Кліфтоні, Н.Дж., під редакцією Галини Пельнюк з числом Конґресової Бібліотеки. Вже сам факт наявности редактора заохочує читача ставитись до даної публікації з увагою, а коли автор сам собі редактор, — спонукує нас ставитись до неї з застереженням, бо можна мати дуже добру пам’ять і вміти розказувати про цікаві події зі свого життя, але далеко не завжди мати змогу це все правильно написати, бо ж треба достатньо знати літературну мову.

З датою 2008 року в друкарні Комп’ютопрінт у Кліфтоні, Н.Дж. появилася друком гарно видана пропам’ятна книга п.н. «Українська Гімназія Реґенсбурґ, Німеччина 1945-1949. Наші зустрічі і спадщина». Двомовна публікація вийшла у твердій обкладинці на 470 сторінках друку. Головний редактор – Богдан Маланяк, співредактори — Людмила Ярко-Почтар (український варіянт) і Олександер Рівний (англійський варіянт). Гарне мистецьке оформлення – Іван Яців.

Українська земля в різні часи народжувала митців, що ставали окрасою сусідніх культур. Чимало з них принесли славу польському письменству. Досить назвати Юзефа Залєського, Габрієлю Запольську, Юліуша Словацького, Станіслава Місаковського… З українських теренів ввійшли в простори літературної Польщі й такі автори, як Яків Гудемчук (Мушинський), Петро Львович, Ірина Рейт, Іван Златокудр… Увійшли, щоб означитись водночас і як власне українські митці – не лише за походженням, а й за мовою творів, патріотичними тенденціями, яскраво вираженим національним духом. Свого часу Ф.Неуважний відзначив: «Дуже добре, що у пейзажі польської сучасної поезії є і дивовижний, неподібний до інших, сам по собі неповторний регіон української поезії…» [17, с.3].