Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Микола Василенко. Уламки імперії
Сергій Гейко. Церков величність
Вісник Таврійської фундації. Випуск 12
Вишиванка. Число 1
Вісник Таврійської фундації. Випуск 3
Микола Швидун. Стою на перехрестi

Василенко М. Катренові сходинки // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори): літературно-науковий збірник: Випуск 11. — К.–Херсон: Просвіта, 2015. — С. 201-212.

Катренові сходинки

1                                        * * *

Отой фокстрот!.. Оте гілок гойдання,

Карпатський ліс, гориста далина

І незагойна днів минулих рана

Моя остання ще жива струна.

 

 

2                                        * * *

Нарешті згуртувались! Слава Богу,

Ми виросли духовно в боротьбі.

Торуймо нації пряму дорогу,

Хто має дух поборника в собі.

 

 

3                                        * * *

Сказав Онуфрій: “Чорний популізм

Ще не одну вкраїнську душу з’їсть,

Насипле людям на мізки карболку,

Усіх посадить на хліба і голку”.

Липень 2015 р.

4                                        * * *

Занотував у деннику Пахом:

“Жену журбу від себе батогом,

Не піддаюся клятій і тоді,

Коли один лишаюся в біді”.

 

 

5                                        * * *

Поборники вкраїнської ідеї,

Імперські шори скинувши з очей,

Ви долі шлях побачили своєї,

Відчули доторк братніх вам людей.

 

 

6                                        * * *

Нарешті нам не зашивають рота,

Настали дні великих перемін.

Лишилася одна для всіх турбота:

Осмислити себе з усіх сторін.

 

 

7                                        * * *

У роздумах про сутність таїни

Я не ступив ні кроку від безодні,

Немов сірник, до тла згорів сьогодні,

Поставлений на розстріл до стіни.

 

 

8                                        * * *

Сказав Олесь: “Ледарства уникай,

Воно – і тільки! – для ледачих рай.

А ти працюй на свій народ роками,

І будеш сам, і люди – з пирогами”.

 

 

9                                        * * *

“Поемами не зробиш ти погоди, –

Сказав поетові мудрій Ісак, –

Вони для тебе зависокі ноти,

Хоча в натурі ти і не тупак”.

10                                      * * *

Коли побачила село в долині,

Пузата хмара мовила хмарині:

“Сьогодні вранці ти пила компот,

Пролийся трохи Марфі на город”.

 

 

11                                      * * *

Сказав Устим: “Коли життя не мед,

Не підпускай зневіри й на момент.

Дивися на людей духовним оком,

Й життя не пройде мимо тебе боком”.

 

 

12                                      * * *

Не всім поетам говорив кебіст:

“Покайся! – і “жучків” не буде вдома,

І житимеш, немов король, в хоромах,

І відпаде від тебе “хвіст”.

 

 

13                                      * * *

Сестрі печально плакалась Іванна,

Дружина корупційного Івана:

“Мого Іванка повезли в тюрму,

Мене лишили без грошей саму”.

 

 

14                                      * * *

Сказав Харлампій: “Не моя турбота,

Що зниділа на пси твоя душа.

Ти сам собі забив м’яча в ворота,

Тому тепер не маєш ні гроша”.

 

 

15                                      * * *

Поетові немилі ясні зорі,

Ні люблена ідилія сільська,

Коли рас-Путін, як пірат у морі,

На нього точить гостро різака.

16                                      * * *

Колись писав поет імам Алі:

“Монарху мало власної землі,

Монарх плете мережу на сусіда,

І так живе від діда і до діда”.

 

 

17                                      * * *

Як депутат, слугуючи громаді,

Він з владою спалив свої мости.

Тепер активно у Верховній Раді

Міністрам сипле перець на хвости.

 

 

18                                      * * *

Сказав Ігнат: “Шановні українці,

Не ріжте мрій своїх живе стебло,

І не гризіться, як пусті хівинці,*

Уже таке в історії було”.

 

 

19                                      * * *

Кошовий отаман Гордієнко

Хуторянські не любив тили,

Рідну землю й матінку стареньку

Боронив оружно від Москви.

 

 

20                                      * * *

“Моя присутність у твоєму домі

Не без очей, – сказала тінь Москви. –

Якщо зі мною житимеш на Ви,

Тебе й рідню не вивезу до Комі”.**

 

21                                      * * *

Труснув Верховну Раду знову землетрус.

Умить сховалися під крісла “генерали”,

Від ляку в череві забулькало комусь,

І голови в пісок уткнули радикали.

Серпень 2015 р.

 

22                                      * * *

На вигляд пещений і тілом багатир,

На велелюдді завжди у мирянській рясі.

Дав клятву світові, що він за вічний мир,

І нишком вистрілив у мир той на Донбасі.

 

23                                      * * *

“Добренькі українці, – написав піїт, –

Підступний ворог біля ваших вже воріт.

Стрічайте ворога гримучим амоналом,

А не поклонами, горілкою і салом”.

 

24                                      * * *

Вручивши кумові газету на селі,

Сказав з розтяжкою начитаний Іпатій:

“Вкраїну безпардонно тягне в Сомалі

Оте дурне розбійництво* на Закарпатті”.

 

25                                      * * *

Андрон сварив синка: “З недавньої пори

Мені жаліється твоя дружина Клара,

Що ти почав блукати, як нічний котяра.

То ти… то – то!. Із мене приклад не бери!”

 

26                                      * * *

Розгубив себе я у життєвім кросі,

Загубив польотне золоте крило.

Та свою стежину волочу і досі,

Землякам на диво, бісові на зло.

 

27                                      * * *

З Москви ізнов колоною ординці

В Луганськ доставили нові гостинці:

Багатострільну пушку-автомат

І цілу купу бойових гранат.

 

 

28                                      * * *

Сказав сьогодні Тит (і Сава теж):

“Щасливий ти, що в наші дні живеш,

Коли народ спинається на ноги

І вищезають гоги і магоги”.

 

 

29                                      * * *

Померла смерть. Хто? Хто помер?

Як жити будемо тепер?

Без іні – яні,* без злиття

Не буде смерті, ні життя.

 

 

30                                      * * *

Калігула московський не вгаває,

Не припиняє свій кривавий бал.

Ножем імперським по Донбасу крає,

Лютує ненажерний канібал.

5 березня 2015 р.

 

 

31                                      * * *

Про любощі, романтику, про мрії

Не пишеться поетові ніяк,

Коли печерні найманці Росії

Беруть Вкраїну під ребро на гак.

 

32                                      * * *

Зачем стадам дары свободы?

Их должно резать или стричь

А. Пушкин

А тих овечих стад, як молі.

Від Сахаліна до Москви

Живуть в тяжкій своїй юдолі

Давно без вовни й голови.

 

 

33                                      * * *

Сказав Тадей: “Із кочівницьких рас

Пішли алани, гунни, маріати…

Вони віками руйнували нас,

Руйнують і сьогодні азіати...”

 

 

34                                      * * *

Сказав Тодось: “Хай згине окупант,

Утопиться, як гидь, у власній крові.

А ти, вкраїнцю, вславлений солдат,

З війни вертайся до рідні здоровим”.

 

 

35                                      * * *

О, как беден, как груб

наш русский язык

А. Пушкин

Поете вславлений, пробач.

Язик не бідний. Він – багач.

Уміє мукати, гарчати

І світ безбожно матюкати.

 

 

36                                      * * *

Тореадорам Тит сказав з поваги:

“Червоний бик упав, уже лежить.

Хоч ваша кров, як самовар, кипить,

Кінчайте бій… Але тримайте шпаги”.

 

37                                      * * *

“Найбільше диво у житті – життя, –

Сказав Євстрат. – Життя – твоя дорога,

Укладена із болю й каяття.

Отож живи, тримайся якомога”.

 

 

 

38                                      * * *

Начинений злостивістю по вінця,

Гібридний птах терзає українця.

За що одержить зично по зубах,

Від чого здохне агресивний птах.

 

 

 

39                                      * * *

Читаючи про любощі роман,

За голову схопилася Аглая:

“Письменнику! Тут не любов – обман!

Не забувайся!.. Бог книжки читає”.

 

 

40                                      * * *

Живу дивуючись, постійно

хочу зрозуміти.

Альфред Ейнштейн

 

“Де інтеграл космічного каркаса?

Де той надійний вірний аргумент,

Який підтвердив би природу часу?

Де відповідь?” – Запитує Альфред.

 

 

 

41                                      * * *

“Якщо в поезії, – сказав Ісак. –

Проріс бур’ян без кореня і гички,

Зніми, поете, білі рукавички

Й візьми косу або стальний різак”.

42                                      * * *

…І він всерйоз сказав, щоб без турбот

Чужинським мовам зашивали рот.

“Бо если будет много языков,

Велика смута по земле пойдет”.*

 

 

43                                      * * *

Сказав Трофим: “Наш юний модерніст

Свій стиль притяг в поезію за хвіст.

Про винахід такий щодня балака,

Хоч тої новини, як кіт наплакав”.

 

44                                      * * *

У бою не спіши помирати.

Пам’ятай про степи і Карпати,

Про велику родину свою.

Не спіши помирати в бою.

 

45                                      * * *

Ми оленів запряжемо в гринджоли

І помчимо, Евтерпо, на Парнас,

Де не хотіли бачити ніколи

Старезні зевси й аполлони нас.

 

46                                      * * *

Умовлянням терористів не здолати.

Ними правлять промосковські герострати,

Щоб їх швидко порубати, як гадюк,

Не забудьте сокиряку взять до рук.

 

 

47                                      * * *

Сказав старий Софрон: “Болить душа:

У пам’яті спливають кров’ю Крути,

Стоїть і досі “бути чи не бути?”,

Їсть поїдом задавнена іржа.

48                                      * * *

В Донецьку промосковський ботокуд,

Згубивши в голові останню клепку,

Сякаючи від нежиті в жилетку,

Над українцем чинить самосуд.

Лютий 2015 р

 

49                                      * * *

Сказав святкуючій юрбі Кирей:

“Багато дурості у вас, людей.

Щоб не робити кілька днів підряд,

Святкуєте щотижня десять свят”.

Травень 2015 р.

 

50                                      * * *

Захисники свободи й людських прав,

Відважні воїни, сини Вкраїни,

Ви маєте подвижницьке коріння.

Його вам Бог для справ великих дав.

 

 

51                                      * * *

Дуже жваві депутати, відпочиньте,

Угамуйте свій надмірний словогрюк.

Воду з поспіху на млин чужий не лийте,

Бо вам буде, як було уже, каюк.

 

 

62                                      * * *

У призабутий історичний час,

Коли киян хрестили на Почайні,

Перун сказав Дажбогу і Купайлі:

“Вони іще повернуться до нас”.

 

 

63                                      * * *

Казали: “У прірві глибока багнюка.

Тримайся, Оверку, подалі від зла”. –

Але не послухав, стрибнув з віадука...

Отам йому жаба і цицьки дала.

64                                      * * *

Говорить, говорить солодкі слова, –

Від них на губах уже рана.

Забув: від одного казання “халва”

Солодше у роті не стане.

 

 

65                                      * * *

“Сьогодні наші козаченьки – проза, –

Сказав Потап. – Романтики нема.

Колись козак впрягав себе у воза

Й возив дівчат на прощу задарма”.

 

 

66                                      * * *

Мій кінь із стайні Аполлона

Не без ледачості й гріха.

Летів, бувало, як ворона,

Й просив частенько батога.

 

 

67                                      * * *

Террорист – як на долоні,

Б’є з гармати раз-по-раз.

Запрягайте, хлопці, коні,

Будем їхать на Донбас!

 

 

68                                      * * *

Сказала Маріанна: “Ну, нарешті!

Зробили європейський вибір ми.

Тепер торуймо шлях добра і честі

Без Воркути, Сибіру й Колими”.

 

 

69                                      * * *

Сказав Корнилій: “Слава Богу,

Що ми на світі ще живі.

Працюймо, друзі, на догоду

Не череву, а голові”.

70                                      * * *

Татари кримські на Майдані,

Як напоумлював Аллах,

Стояли також у бажанні

Зітерти беркута на прах.

 

 

71                                      * * *

Отой вертеп, страхіття на землі,

Ще пам’ятають вулиці і мури,

Коли безтямні царські москалі

Ножем по серцю різали Батурин.

 

 

72                                      * * *

“Хвалити Господа, – сказав Федул, –

Осипався, як ржавий лист із дерева,

Отой кремлівський у людей намул,

Який стріляв у Курбаса і Зерова”.

 

 

 

73                                      * * *

На публіку він грає колосально,

Його трибуна аж вогнем шкварчить.

Хоч, може, час і витрачає марно,

Та без роботи сиднем не сидить.

 

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 121 книг;
1,513 статей;
345 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (8)