Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Голос Батьківщини. Випуск 5
Микола Братан. Шоста заповідь
Микола Братан. Зорі падають в моря
Наталя Коломієць. Дорога до себе
Микола Братан. І краса, і держава
Микола Братан. Від сонця до сонця
Відцвіла трояндова алея…
Півтора десятка східців з центральної вулиці селища ведуть на терасу, де у затінку запашних туй приємно відпочити будь-якої пори року. Звідси ще східцями спускаюсь на нижню терасу, потім на набережну площу до підвісного містка через Інгулець. А там — зарічний комплекс культури, спорту і відпочинку. Здійснюю подорож подумки, бо мені в інвалідному візку туди не дістатись. Може це й на краще?.. Нехай у пам’яті залишається все, як було колись…
Відразу за містком ліворуч на літній естраді часто виступали з концертами місцеві самодіяльні артисти. Тричі на тиждень лунала тут танцювальна музика, яка на просторий майданчик скликала молодь селища. Праворуч від підвісного містка у зарічному сквері вечорами зустрічалися закохані пари, а вдень тут відпочивали з дітками молоді мами. Всіх вабила знаменита алея Щуцького, де з весни до глибокої осені цвіли тисячі білих, червоних, жовтих троянд. Їх аромат долинав у селище на протилежний берег річки, додаючи людям гарного настрою.
Оточений з усіх сторін кленами і тополями, наш стадіон вважався одним з кращих у Херсонській області….
…Парк і зарічний сквер, бетонні східці і підвісний місток створювалися з великим ентузіазмом методом народного будівництва. У тридцяті роки минулого століття це був досить поширений метод. Тоді люди ще вірили не корумпованим, як тепер, не інфікованим вірусом здирництва і пихатості чиновникам, охоче відгукувалися на заклики влади, працювали без примусу, бо розуміли, що то — для себе. Тож ідея створення зони культурного дозвілля з використанням природних можливостей ландшафту схвально сприйнялася населенням.
Роботи завершили задовго до початку другої світової війни. Добре прижилися молоді деревця. Алеї парку стали улюбленим місцем відпочинку. У зарічному сквері і на стадіоні відзначалися урочисті свята і події. Останнім передвоєнним святом був бал випускників середньої школи у червні 1941 року. Невдовзі в селище зайшли фашисти… Окупанти, певна річ, не дбали ані про культуру, ані про спорт. Та й самим жителям селища було не до дозвілля. Футбольне поле заросло бур’янами, пообвалювалися східці, що вели на тераси…
…Відразу по війні почалася відбудова. Керував справами освічений, глибоко інтелігентний заступник голови райвиконкому Михайло Григорович Щуцький. Як зараз, бачу його привітне обличчя, чую не засмічену суржиком українську мову. Щоранку Михайло Григорович одягав вишиту сорочку і йшов на роботу. Перед тим, як потрапити до свого кабінету, обов’язково заходив до комунгоспу, вирішував багато питань, зустрічався з людьми. За його ініціативою на верхній і нижній терасах парку поставили лавочки для відпочинку, урни для сміття, на постаменти знову, як і до війни, повернулися скульптури дівчини і юнака, футболіста з м’ячем, бандуристки, піонера-горніста, а на нижній терасі, виграючи веселкою, бив струмінь фонтану… До слова, пізніше Михайла Григоровича перевели на посаду керівника Великолепетиським районом. За короткий час Велика Лепетиха стала райцентром зразкової культури і порядку.
Ми пишаємося своїм легендарним земляком. Багато добрих справ здійснено ним. Шкода, що батьки нашого селища хоча б з вдячності не наважуються назвати іменем Щуцького вулицю, на якій він жив.
…Як з вербових кілків відростає зелене пагіння, так відроджувалося наше повоєнне покоління. На пам’яті старожилів багатолюдні районні олімпіади, на яких юні сільські силачі: штангісти, гирьовики, бігуни на різні дистанції, стрибуни вгору і в довжину здобували спортивні розряди, виборювали чемпіонські звання. То були незабутні часи. На жаль, сьогодні складається думка, що час пішов у зворотньому напрямку. Відцвіла трояндова алея і попливли за течією пелюстки ніжних квітів… Молодь забула про більшість видів важкої і легкої атлетики і не дивно, що багатьох юнаків через брак здоров’я звільняють від служби у Збройних Силах України.
Попри все те, ще й сьогодні верхній і зарічний парки у Великій Олександрівці є улюбленими місцями відпочинку моїх перевесників. Немов на сповідь приходять вони сюди, згадуючи свою далеку незабутню молодість може не завжди з достатками, але з прекрасними устремліннями у майбутнє.

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 125 книг;
1,628 статей;
383 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (10)