поет, член НСПУ, голова Херсонського обласного осередку Всеукраїнського товариства "Просвіта" ім. Т.Шевченка
Мигають лампочки на стінах,
гуркоче музика в пітьму,
на стіл з бокала ллється піна...
Купаю голову в диму
сусідських імпортних цигарок, -
сусід сп'янів і щедрим став, -
його цигарками півбару
бармен Аркаша пригощав.
Грудьми двигтить вже впріла жінка,
пружинно скаче й молодик...
Сусід по столику горілку
знов пропонує - за кадик...
А на душі нема веселощ
і жалить серденько змія:
Це ж скільки на Вкраїні селищ
знесла у хаос течія?!
Аж раптом квіткою надії
перед очима є ВОНА,
красу якої тільки мрії
могли створить і тільки в снах.
Ураз пітьма постала світлом.
Очами в очі увійшов,
де є любов, де ніжно квітло
Добро, а з ним Бог знає що...
Рука у руку - доля в долю,
Нас вже ніхто не розведе,
Так первопутком стало поле -
бажання нашого Едем.
... Хоч вітер дме, серпнева нічка
сховала пару поміж трав.
Вогонь миттєво: свічка-й-свічка
в очах закоханих заграв.
Ноктюрн кохання - ніжний дотик
миттєвого до вічного:
сплелись літа в єдиний дротик
зв'язку під назвою "ОЛ-ГОМ".
ОРИГІНАЛЬНА нічка вийшла:
Л
ЮБОВ із похоті зросла -
Г
АРМОНІЯ душі і кишла,
О
ДВІЧНИХ: "чути" чи "послать"?
МРІЙ
нам уникнуть неможливо -
Не вийти з Простору й Часу -
І це - судьба: миттєва злива
від бруду одмива красу.
Все ж тепла ніч холодним ранком
скінчила музику свою.
Ми з поля геть - і вже на ґанку
я поруч з милою стою.
"Усе... усе..." - ховає очі...
ВОНА сьогодні вже не та,
Не та, яка дарує ночі,
Не та, хто Музу поверта.
ВОНА - не та.
Машини.
Люди.
Одна дорога -
різний шлях.
Розлука холодить у груди,
проте і листопад і грудень
ЛЮБОВ не знищили в серцях.
Джерельно течуть спогади
у захмеління ночі.
Зустрілися два погляди
Й два серця знов тріпочуть...
Холодне небо снігом сипле
на стежку теплої надії.
Ми мовчимо. Лиш думка хрипла
про серця крик, про наші мрії...
І тихо знов. Без поцілунків.
Прощаємось. Вже їхать мушу.
Твої благають очі лунко
не зрадити пречисту душу.
В серцях пала вогонь приємний.
Все ж не наврочимо на світле...
...Автобус мчить у нічку темну.
Холодне небо снігом сипле.
Мигають лампочки на стінах...
Тихенько гра магнітофон...
Я ладен стати на коліна:
ВОНА приїхала в Херсон.
Палають очі від бажання,
серця - в мелодії одній.
ОРИГІНАЛЬНА Л... - кохання -
ГАРМОНІЯ ОДВІЧНИХ МРІЙ.
Солоний вітер з моря дмуха,
псує гармонію роси.
А в айстри пелюсткова туга
тяжіє краплею сльози...
і серце чайкою озвалось
у моїх грудях. Пізні - ми, -
життя запінене розтало...
лиш плач русалки з глибини...
У печалі
тихо чалю
до родинних берегинь.
Навпіл рветься
моє серце:
Згинь, тривог навало, згинь.
До дівчини
пісня лине,
виривається з грудей.
За мораллю
прав не маю, -
мушу слухати людей.
Тож за грати
заховати
мушу серденька весну.
Божі діти
порадіти
можуть, як вночі заснуть.
Й не затопчуть,
хоч є - хочуть
розчавучити красу.
Божа ласка -
наша казка,
схожа на нічну росу,
що уранці,
в вишиванці
вознеслась до... ніг богинь...
Тож і чалю,
і причалю
до родинних берегинь...
|
|
Додати коментар