Олег Олексюк

поет, член НСПУ, голова Херсонського обласного осередку Всеукраїнського товариства "Просвіта" ім. Т.Шевченка

ОЛ-ГОМ

(рондо)

1

Мигають лампочки на стінах,
гуркоче музика в пітьму,
на стіл з бокала ллється піна...
Купаю голову в диму
сусідських імпортних цигарок, -
сусід сп'янів і щедрим став, -
його цигарками півбару
бармен Аркаша пригощав.

Грудьми двигтить вже впріла жінка,
пружинно скаче й молодик...
Сусід по столику горілку
знов пропонує - за кадик...

А на душі нема веселощ
і жалить серденько змія:
Це ж скільки на Вкраїні селищ
знесла у хаос течія?!

Аж раптом квіткою надії
перед очима є ВОНА,
красу якої тільки мрії
могли створить і тільки в снах.

Ураз пітьма постала світлом.
Очами в очі увійшов,
де є любов, де ніжно квітло
Добро, а з ним Бог знає що...

Рука у руку - доля в долю,
Нас вже ніхто не розведе,
Так первопутком стало поле -
бажання нашого Едем.

... Хоч вітер дме, серпнева нічка
сховала пару поміж трав.
Вогонь миттєво: свічка-й-свічка
в очах закоханих заграв.

Ноктюрн кохання - ніжний дотик
миттєвого до вічного:
сплелись літа в єдиний дротик
зв'язку під назвою "ОЛ-ГОМ".

ОРИГІНАЛЬНА нічка вийшла:
Л ЮБОВ із похоті зросла -
Г АРМОНІЯ душі і кишла,
О ДВІЧНИХ: "чути" чи "послать"?
МРІЙ нам уникнуть неможливо -

Не вийти з Простору й Часу -
І це - судьба: миттєва злива
від бруду одмива красу.

2

Все ж тепла ніч холодним ранком
скінчила музику свою.
Ми з поля геть - і вже на ґанку
я поруч з милою стою.

Автор:

Олексюк Олег Васильович

"Усе... усе..." - ховає очі...
ВОНА сьогодні вже не та,
Не та, яка дарує ночі,
Не та, хто Музу поверта.

3

ВОНА - не та.
Машини.
Люди.
Одна дорога -
різний шлях.
Розлука холодить у груди,

проте і листопад і грудень

ЛЮБОВ не знищили в серцях.

4

Джерельно течуть спогади
у захмеління ночі.
Зустрілися два погляди
Й два серця знов тріпочуть...

5

Холодне небо снігом сипле
на стежку теплої надії.
Ми мовчимо. Лиш думка хрипла
про серця крик, про наші мрії...
 
І тихо знов. Без поцілунків.
Прощаємось. Вже їхать мушу.
Твої благають очі лунко
не зрадити пречисту душу.
 
В серцях пала вогонь приємний.
Все ж не наврочимо на світле...
...Автобус мчить у нічку темну.
Холодне небо снігом сипле.
 

6

Мигають лампочки на стінах...
Тихенько гра магнітофон...
Я ладен стати на коліна:
ВОНА приїхала в Херсон.
 
Палають очі від бажання,
серця - в мелодії одній.
ОРИГІНАЛЬНА Л... - кохання -
ГАРМОНІЯ ОДВІЧНИХ МРІЙ.
 

7

Солоний вітер з моря дмуха,
псує гармонію роси.
А в айстри пелюсткова туга
тяжіє краплею сльози...
і серце чайкою озвалось
у моїх грудях. Пізні - ми, -
життя запінене розтало...
лиш плач русалки з глибини...
 

8

У печалі
тихо чалю
до родинних берегинь.
Навпіл рветься
моє серце:
Згинь, тривог навало, згинь.
 
До дівчини
пісня лине,
виривається з грудей.
За мораллю
прав не маю, -
мушу слухати людей.
 
Тож за грати
заховати
мушу серденька весну.
Божі діти
порадіти
можуть, як вночі заснуть.
 
Й не затопчуть,
хоч є - хочуть
розчавучити красу.
Божа ласка -
наша казка,
схожа на нічну росу,
 
що уранці,
в вишиванці
вознеслась до... ніг богинь...
Тож і чалю,
і причалю
до родинних берегинь...