Людей любила. І свою Вкраїну. І мову неповторно-солов'їну. До Таврії завжди збиралась радо І дарувала усміхи й поради Як добрий друг, як сонячна людина.
Голосить степ, і море у скорботі: "Ой, не чекали ми такої втрати...". Лише б творити, жити та буяти... Однак струна на превисокій ноті Миттєво і натужно обірвалась, Безмежним смутком у серцях озвалась.
Додати коментар