Роздуми

У контрастах живої буденності
На просторах барвистої дійсності
Наставляю на пошуки чесності
Двох синів, дві малі особистості.
Поживемо і потім побачимо,
Куди йшли ми в традиціях звичності
І що стане сьогоднішнє значити
За мірилами стариці Вічності.
Мої діти, радію й печалюся,
Тягарі бачу зроблених виборів.
Вас навчаю і з вами навчаюся,
Щоби розум став швидший всіх вихорів.
Я зуміла в каструлячій кіптяві
Упізнать замальовки мистецтва.
Материнства мого хвилі підняті,
Розливайтесь за порухом серця...
Вересень 2012

* * *

Знаходжу рими в порухах і кроках
Отут, у повсякденні звичних слів,
Не змірявши окіл у світлороках,
Не пливучи в коловороті зір.
Ця чистота дитячої усмішки,
Свята безпосередність простоти,
Наївна щирість, сонця зовсім трішки -
Вони ж до неба здатні донести.
Не хочу розкоші, ні слави, ні рекордів,
Вмирає щастя в клітках золотих.
Лише любов без пишності ескортів
Рятує ближніх, світ і нас самих.
Березень 2010

Синові

Великий дім і це лиш тільки сіни,
Тремтливе світло швидко мерехтить.
А ти малий, неначе насінина,
Новим світанком починаєш жить.
Десь там, далеко, міряють орбіти
Одвічні стежки зоряних систем
Меткі комети, неба сталагміти,
Що світло з тьмою змішують в тандем.
Нуртує світ в кожнісінькому слові,
Попереду мільярди відкриттів.
Моя дитино, паросток любові,
Зростай у щасті, в сув'язі років!
Січень 2009