Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Олег Олексюк. На крилах Просвіти
Коломієць Н.А. Відлуння душі
Олексюк О.В. Поетика творів Миколи Братана
Йосип Файчак. Світ вирує
Коваленко В. Літопис Інгулецької ЗОШ
Микола Василенко. Уламки імперії
Історія не те, що пройшло, а лише записане

Зміст

"Цю книжку присвячую пам'яті моїх батьків Івана і Надії Вислоцьких, які у важких емігрантських мандрах передали мені свою любов до Батьківщини, України. Ці спомини видані з вірою, що вони допоможуть молодшому поколінню пізнати свою історію і пам'ятати тих, які віддали своє молоде життя у боротьбі за вільну Державу-Україну", - так пише на титульній сторінці книги Івана Вислоцького "Спомини розвідника з часів першої світової війни" Ольга Вислоцька-Третяк. Треба віддати їй належне: вона зуміла тривалий час за тяжких обставин в діаспорі зберегти рукопис мемуарів свого батька, знайти можливість упорядкувати їх і видати книжкою.

Видання - об'єктивне свідчення очевидця подій часів української революції 1917-1919 років, створення первинних збройних сил Української Народної Республіки і Центральної Ради, в яких він брав безпосередню участь. Мемуари цікаві відкриттям "білих плям" в історії України, які за доби тоталітарного Совєтського Союзу були під забороною оголошення і знаходилися за сімома замками в архівах державної безпеки СРСР.

Але нічого немає таємного, що б не стало явним. За всіх часів були "рядові літописці", які за велінням долі вели щоденникові записи, нотатки, в яких фіксували перебіг політичних і воєнних подій свого часу, викладали власний погляд на революційне змагання нації за збереження свого існування і свободу в добу становлення України як держави.

У період необґрунтованих широкомасштабних репресій, спрямованих проти представників української історичної науки, в Радянській Україні об'єктивне дослідження війська Центральної Ради і Української Народної Республіки практично було припинено. Лише в кінці 20-х і на початку 30-х років минулого сторіччя на західноукраїнських землях почали появлятися мемуари, статті і дослідження з історії збройних утворень УНР, зокрема Київських Січових Стрільців та Української Галицької Армії, які брали безпосередню участь у боях з московсько-більшовицькими інтервентами.

1936 року силами науковців у Львові вперше побачило світ історичне видання "Історія українського війська від княжих часів до 20-х років ХХ ст.", в якому є розділ про загальний виклад історії українських збройних сил революції 1917-1919 рр., але без цілісного дослідження тих конкретних військових підрозділів, що допомагали здобувати перемоги у воєнних операціях. Тепер, за нашої державницької незалежності, свободи слова, коли колишні замкнені архіви історичних документів є відкритими і над чесними істориками не висить меч Дамокла, і є матеріали свідків колишніх революційних подій, не було б зайвим видати нове ґрунтовне видання про українське військо з урахуванням колись невідомих матеріалів, особливо про військову розвідку в часи революції. Саме про одну із цих структур, військову розвідку, йдеться у книзі "Спомини розвідника з часів першої світової війни" Івана Вислоцького. "Йдеться про вояків так званого невидимого фронту, котрі в розвідувальних підрозділах української збройної сили протягом усієї історії її творення відігравали надзвичайно важливу роль у забезпеченні перемог наших предків над ворогами. Через специфіку своєї діяльності такі подвижники не "засвічувалися" в історії нашої національно-визвольної боротьби, тим паче, що дуже часто вона зазнавала поразок, після яких було не до мемуарів, як здавалося багатьом" - пише в передмові доктор історичних наук, професор Володимир Сергійчук.

Книжка, про яку йде мова, має 226 сторінок (16,89 обл. вид. аркушів), складається з розділів, що стосуються політичної та воєнної розвідки за часів існування українського війська 1917-1919 р.р.:

- Військова розвідка начальної команди УГА;

- Праця розвідників: на межі між життям і смертю;

а) Шпигунські хитрощі;

б) Царські шпигуни в Перемишлі;

в) Невідомий герой;

г) Розвідник у відпустці;

д) Денікінський шпигун;

є) Більшовики в тилу Української Галицької Армії та інше.

В окремому розділі ("Майбутні державні охоронні служби в Україні"), автор викладає своє суб'єктивне бачення майбутніх служб безпеки України, уточнює різницю між воєнним розвідником і шпигуном, пише: "У Гаагському кодексі від 29 липня 1889 року ("Правила і права війни") розвідником уважають кожного, хто в уніформі супротивника таємно опиниться на терені чужої армії з метою отримання потрібних для своєї армії відомостей. І тих, що зайшли на чужу територію в уніформі свого війська за шпигунів не вважають, і вони кари за шпигунство не підлягають. Так само не вважають винними у шпигунстві тих військових чи цивільних осіб, що офіційно працюють у розвідці або, перебуваючи на військовій службі, виконують дані їм розвідувальні накази чи доручення". Існують і досі оті "Правила і права війни", але ніхто і ніколи їх не дотримувався.

Книжка читається не без цікавості, хоча і написана мовою, віддаленою від сучасної літературної. Але це не є недоліком, якщо врахувати час і обставини, за яких вона писалася.

Насамкінець наведемо детальнішу інформацію про автора. Іван Вислоцький, хорунжий колишнього корпусу Київських Січових Стрільців 1918-1919 років і чотар Української Галицької Армії 1919-1920 років, народився 1893 року в родині священика на Лемківщині, що входила до Австро-Угорської імперії. Закінчив гімназію. З 1911 року служить в австрійській армії, в якій 1913 року закінчив школу воєнних розвідників і служив при штабі 10 корпусу війська. У першу світову війну потрапив до російського полону і перебував у концентраційних таборах для полонених у Росії, місто Чита, згодом - Уфа. 1917 року дістається Києва і бере безпосередню участь у формуванні корпусу Київських Січових Стрільців, в яких служив у ранзі хорунжого до 1919 року. Після поразки військ УНР вступає до лав Української Галицької Армії, очолює команду розвідників. 1920 року одружився у Вінниці з Надією Олексіїв і з дружиною переїхав до Закарпатської України, що того часу входила до Чехословацької Республіки. У 1936-1939 р.р. працює у львівському видавництві. Перед приходом Червоної Армії (вересень 1939 р.) з родиною дістається Лемківщини, а восени 1941 року повертається в Галичину, працює над виданням нових шкільних підручників, позбавлених комуністичних стереотипів. 1944 року з родиною мешкає у Німеччині, звідти переїздить до Парагваю, де викладає українську мову у школах для дітей українців. Помер в Аргентині 1969 року.

Читайте фрагмент мемуарів "Спомини розвідника з часів першої світової війни" Івана Вислоцького.

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 121 книг;
1,513 статей;
345 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (8)