Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Олег Олексюк. На крилах Просвіти
Анастасьєв А., Лепешко В. Звідси починається Вітчизна
Микола Василенко. Усе царство — за коня!
Алла Флікінштейн. Перша сотня
Вісник Таврійської фундації. Випуск 2
Голопристанська Litterra. Випуск 1
Пшик В. Осмислення теми козаччини Яковом Щоголевим та Яром Славутичем // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори): Літературно-науковий збірник. Випуск 8. — К.–Херсон: Просвіта, 2012. — С. 19-22.
Осмислення теми козаччини Яковом Щоголевим та Яром Славутичем
Світочі української літератури Яків Щоголев та Яр Славутич жили в різних століттях і дуже відмінні як творчі особистості. Але в них є й чимало спільного, зокрема впадає в око їхнє надзвичайне захоплення історичною тематикою, героїкою запорозького лицарства.
Романтично забарвлена тема козацтва супроводжує Якова Щоголева упродовж усього творчого шляху, а провідним мотивом таких текстів виступає протиставлення колишнього вільного життя та сучасного авторові рабського існування на Україні. Зважаючи на те, в які часи жив і писав свої вірші цей поет, стає зрозумілим, чому в нього так голосно чується глибокий жаль за втраченим славним минулим, ідеалізується старосвітчина і визнається домінування гречкосіївської психології. А наш сучасник Яр Славутич, оспівуючи визначні події козаччини, мужню боротьбу пращурів проти турецько-татарської навали, не протиставляє колишню велич теперішній мізерії, а віднаходить і возвеличує героїку в діяльності творців новітньої епохи в долі України, які успадкували славні традиції предків. Яр Славутич — чудовий знавець історії та фольклору, подій та постатей з часів Запорозької Січі. А водночас він є літописцем сучасних виявів героїзму в середовищі українського народу — на тлі ХХ — початку ХХІ ст.
Я.Щоголев не прагне змалювати дійсні історичні події чи діяльність конкретних історичних осіб. У його віршах на тему козацької вольності окреслені загальні риси запорожців, змальовані окремі деталі їх побуту, звичаїв, вдачі, специфічний спосіб їх життя. В цих творах поет підкреслює типові риси українського лицарства — патріотизм, сміливість, рішучість, презирство до смерті, вірність у дружбі. А от Яр Славутич навпаки дуже часто звертається до образів реальних історичних осіб. Вони відзначаються в його поезіях воєначальницьким хистом і далекоглядністю, жертовністю й братолюбством, шляхетністю й справедливістю — Самійло Кішка з однойменного сонета, Богдан Хмельницький (“Напередодні”, “Хмельницький”), Максим Кривоніс (“Жовті Води”), Іван Виговський (“Конотопська слава”), Іван Мазепа (цикл “Маєстат Булави”), Петро Калнишевський (“Соловецький в’язень”). Богдана Хмельницького Яр Славутич називає “сонцем із туману” і в таких рядках передає патріотизм гетьмана:
“В своїм краю волію полягти,
Ніж по чужім у золоті пройти.
До зброї, козаки!.. ” [4]
Гетьман Іван Виговський постає в такому ж ореолі звитяги у вірші “Конотопська слава”. Яр Славутич не дає чіткої характеристики образу славного козака, поет лише дає зрозуміти, що ця людина, яка “повела на Москву полки козацької звитяги”, отримала перемогу і заслуговує на пошану.
Не можна оминути циклу віршів, які присвячені Іванові Мазепі як символові української нескореності й державницьких змагань. Великий гетьман зображений і на полі бою, і в сімейному побуті, але найбільше вражає вірш “Заповіт Мазепи”, в якому трагічно змальована смерть героя. Поет романтично і витончено передає мить кончини патріота:
Важкі повіки
На очі тихо опустив
І, заспокоєний, навіки
Сумирно-вільним сном спочив [4].
Уся поезія повита сумним настроєм, але не безнадією — Яр Славутич чітко говорить про нездоланність нашого народу. Він вірить у світле майбутнє, яке чекає на українців.
Образи звитяжців у Яра Славутича подано переважно в дії, в русі. Лише іноді поет акцентує увагу на описах околу. А Я.Щоголев навпаки багато рядків присвячує змалюванню козацького життя поза боями, побутовим подробицям. Прикладом цього є вірш “Січа”, у якому поет з великим захопленням зображує Запорожжя. Художнім словом Я.Щоголев викликає до життя яскраві картини побуту і звичаїв козацтва. Спочатку він дає, так би мовити, опис збоку, але точний, повний — гасан (майдан), кіш, крамниці, церкви, вежі, курені. Далі поет змальовує картину збору запорозького війська на випадок бойової тривоги чи свята: в литаври б’є довбиш, грають сурмачі, золотом сяють корогви (прапори) і пірначі (полковницькі булави) [2, с.515].
Для Я.Щоголева головними атрибутами славного козацтва є коняка, шабля і рушниця. Якщо все це відібрати, то єдиним виходом для козака є стати убогим землеробом. Саме така подія з життя колишнього воїна зображена у вірші-пісні “У полі” (“Гречкосій”), що проектується на долю всього народу, котрий після знищення Запорозької Січі перероджується й вироджується як етнос лицарів:
Гей, коняку турки вбили,
Ляхи шаблю пощербили;
І рушниця поламалась,
І дівчина відцуралась [6, с.321].
У творчому доробку Яра Славутича теж є вірші, присвячені символам слави козака. У поезії “Маєстат Булави” поет персоніфікує образ булави і зображує її як утілення перемоги, використовуючи слово на позначення величі та пишнот. Яр Славутич дає підказку читачеві, як саме потрібно сприймати Булаву:
І никнуть миндальні примари,
І в лад благодатний, новий,
Над колотом чорної свари
Гряде маєстат Булави [4].
У поетичній мазепіані митця фрагмент під назвою “Монолог перед шаблею” передає сумні почуття гетьмана, який виправдовується перед “захололою і німою” зброєю. Але надія на визвольний бій і перемогу не вгасає, бо Мазепа обіцяє і шаблі, і читачеві, що:
Коли прогримить за державні права
Борвій Запорожжя крилатий.
Тоді молитовно тебе я зніму –
Як сонце, як щастя, як мрію! [4]
Яр Славутич більше орієнтується на портретну образну характеристику змальованих персонажів. Прикладом цього є сонети “Січовик” та “Паливода”, ці колоритні найменування передбачають неабияку силу, жвавість, вправність їх носіїв [5, с.26]. І дійсно козаки підтверджують справедливість кожного такого прізвиська:
У нього шия — хоч обіддя гни,
На ньому шкіра — не проходять кулі.
Коли, підпивши, він іде на гулі,
З ним жартувати — Боже борони! [4]
Я.Щоголев оповідає про тяжку долю козаків у сімейному плані, в побуті, дуже часто звертається до теми зруйнування Запорозької Січі, його поезії наповнені приреченістю й гірким сумом за минулою вольницею, зображенням остаточного розриву з героїчною епохою. Яр Славутич ідеалізує козацьку вдачу, яка відродилась у його сучасниках на полі битви за незалежну Україну.
Зрештою, у віршах на тему Запорожжя у збірках обох авторів віє величчю, духом звитяги і героїзму, могутністю народу. Митці по-різному ставляться до змальованих постатей та подій, але щонайкращими словами, зі щирим захватом описують волю — те, заради чого було покладено стільки людських життів.

Література
1. Бондар М. Поезія пошевченківської епохи: Система жанрів. — К.: Наукова думка,1986. — 322 с.
2. Бондар М. Яків Щоголев // Історія української літератури ХІХ століття: Підручник: У 2 кн. / [М. Г. Жулинський, М. П. Бондар, Т. І. Гундорова та ін.]; За ред. М. Г. Жулинського. — К.: Либідь, 2006. — Кн. 2. — С.505-522.
3. Волинський Кость. З когорти українських правдоносців // Київ. — 1998. — №3-4. — С.151-153.
4. Славутич Яр (Жученко Григорій): Творчість // http://www.poetryclub.com.ua.
5. Немченко Г., Немченко І. Вивчення творчості Яра Славутича в школах Херсонщини: Навч.-метод. посіб. — хрестоматія. — К. — Херсон: Просвіта, 2005. — 79 с.: + 12 с.іл.
6. Щоголів Яків. Поезії. — К.: Радянський письменник, 1958. — 509 с.

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 121 книг;
1,513 статей;
345 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (8)