Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Любов Єрьомічева. Пісня надії
Вісник Таврійської фундації. Випуск 3
Бериславщина: рік 1903
Анатолій Анастасьєв. Подорожник
Вісник Таврійської фундації. Випуск 12
Микола Братан. Гіркі експромти

Руссова В. Шевченкіана Світлани Торнтон (Іщенко) // Вісник Таврійської фундації (ОВУД): Вип. 10. - К.-Херсон: Просвіта, 2015. - С. 24-27.

 

Шевченкіана Світлани Торнтон (Іщенко)

Ювілей будь-якого митця активізує інтерес до його творчості – це загальновідомо. А тут ідеться про 200-ліття Тараса Шевченка – генія і символа нації. Тому тема Шевченкіани у творчості поетів України, зокрема і тих, хто живе поза межами Батьківщини, є досить актуальною.
Відразу зауважимо, що Шевченкіану Світлани Торнтон (Іщенко) не студійовано в нашому літературознавстві. Серед творів цієї української поетеси, яка з 2001 року живе з сім’єю у Канаді, немало присвячено митцям. Зокрема, Марусі Чурай, І. Франку, В. Висоцькому, С. Єсеніну, Л. Костенко і, зокрема, Т. Шевченку. Перший свій вірш, присвячений Т. Шевченку, вона написала у переддень 180-ліття співця (1994), надихнувшись історією поетового кохання, про яку їй колись розповів шевченківський лауреат Дмитро Кремінь. Як розповіла мені Світлана Іщенко, “вірш написався в один вечір і дуже легко”. Він увійшов до першої збірки поетеси “Хорали неба і землі” під назвою “Остання пісня Кобзаря”. І хоча йдеться про кохання співця, молода мисткиня чітко прописує трагедію життя Т. Шевченка, якому не судилося зазнати сімейного щастя, шляхи якого скоротили “царя прислужники бридкі”. Вплітається у сумні рефлексії і віра в непроминальність “Кобзаревого вільного слова” на всі часи. Порівнюючи Ликеру Полусмакову з Ярославною, якій свого часу Т.Шевченко присвятив свій поетичний переклад зі “Слова о полку Ігоревім”, авторка дещо зміщує часопростір. Відомо ж бо, що Ликера після нещасного шлюбу з молодим п’яницею-цюрульником овдовіла й поїхала до Канева. Цей факт в Іщенківській поезії подано в романтичному ключі:

І Ярославною неначе,
Там, де Тарасова земля,
У чорнім крепі жінка плаче,
Що не діждалась журавля [3, с. 47].

У другій своїй збірці “Сі-Дієз” (1998) вона звертається до Кобзаря як до символу української нації, а його поетичне слово інтерпретує в українських реаліях нелегких 90-х років ХХ століття. Як і більшість українських співців, відчувши на собі тяжкі часи перших років Незалежності, мисткиня звертається до Шевченкового слова, аби висловити певні розчарування і, водночас, сподівання на кращу долю українців:

Відгриміло й стихло “чорне” море –
Час Петра, Єкатерини, Лизавети...
А Тарасовим питанням, де ти, доле?!
Вже волають не лише одні поети [5, с. 16].

Коли вона писала цей вірш, то навіть і не думала, що мотив неприкаєності українців в еміграції буде стосуватися її. Звертаючись думками до Шевченка, вона зауважує: “В чужині сини твої, Тарасе...” [5, с. 16]. Цей мотив пов’язаний з мотивом пошуку свого місця в незалежній уже Україні, яка перепродується трутнями, від яких вільна держава не є вільною, бо “стало без користі бути Людиною” [5, с. 30]. Алюзією до поезії Кобзаря “Якби ви знали, паничі...” просякнуто вірш С. Іщенко “Чого шукаю на Землі?”. На восьмому році незалежності молода, успішна літераторка, популярна миколаївська акторка, у постійному безгрошів’ї, не бачить для себе перспективи і болісно проголошує: “Стомився розум і зомлів, / – Немає раю” [5, с. 32]. І зовсім не випадково у розділі “Вінок сонетів” (“Світло вічне”) звертається до біблійної тематики, чому передує ілюстрація – репродукція її картини “Сльозина”. Зазначимо, що С. Іщенко обдарована Богом талантами живописця і композитора. А вже переїхавши до Ванкувера, вона видає невеличку збірку “Переспіви Соломона” (2001), які пізніше увійдуть до збірки “Танок Дани дощовий” (2006). У циклі “Лиман сіяв при місячному сяйві...”, яким відкривається збірка, серед творів присвячених Україні болюче і носталь-гійно звучить у поезії “Мазепа”:

Хіба для рідної землі ми справді зайві,
Допоки нас вже не здолає смерть?.. [6, с. 8].

Адже це не лише про І.Мазепу. Це і про Т.Шевченка, слава і велич якого прийшла в Україну не так уже й давно. І це прочитується в контексті наступної поезії – “Ти, о великий всесвіту засновник...”, де знов акцентація на віддалення з батьківщини (Італії) генія Данте [6, с. 9].
Поезія “Три козацькі шляхи” – це теж своєрідна інтерпретація Шевченкового вірша “Ой три шляхи широкії...” з циклу “В казематі”. Йдеться про єдність народу сучасної України, коли в “кожній хаті” буде для всіх правда, істина, яка “три шляхи з’єднає”:

Але хтось пригадає минуле,
Візьме шаблю козацьку і спис
І на чорнім коні осавула
Три шляхи подалає навскіс [6, с. 10].

І справедливо зауважує Л. Старовойт, що “переживання поетесою своєї національної сутності, причетність до долі України, незважаючи на віддаленість від неї”, є визначальним мотивом збірки [7, с. 126]. Саме це і виводить її на лінію захисту права розвитку і широкого побутування української мови в Україні. І висловлює поетеса впевненість у тому, що наша мова житиме, пройшовши заборони й тортури, про що і пише у вірші “Вся цінність духовних скарбів України...”:

Які б не давали тутешні й прийдешні епохи, –
В нас житиме Мова, як досі живе Заповіт [6, с. 17].

На початку ХХІ століття С. Іщенко звертається до жанру молитви. Згадаймо, що Кобзар у травні 1860 року три дні творив молитву за свій народ – просив Бога ниспослати свою силу “робочим головам, рукам, трудящим людям”. А для "чистих серцем” теж просив Божої опори. При цьому кари сподівався “царям, кровавим шинкарям”. Але всім разом – “Єдиномисліє подай / І братолюбіє пошли” [9, с. 294-295]. С. Іщенко теж молиться:

Хай Україна буде вільна і соборна,
І дай назавжди нам святий покров –
Хай все вінчає злагода й любов! [6, с. 9].

Водночас вона наголошує на мотиві віри в можливість “зберегти своє коріння”, окреслює певною мірою кордони України, згадуючи Карпати й Чорне море:

Позбав нас, Боже, від злиденності і муки,
Дай оберіг митцям й творцям науки,
Торкни долонею Карпати й море Чорне... [6, с. 19].

Маркерами українського простору, який своїми образами і топосами пов’язаний із Шевченковим світом, наповнена поезія С. Іщенко “Джерело”. Тут згадується верба, широкий степ, калина, шабля козацька, гайдамаки та пекельна історія. Рецепцією “Тополі” Т.Шевченка позначено сонет ХІІ із вінком сонетів “Плащаниця”, в якім лірична героїня оприявнює свій стан у розлуці з коханим:

Бувши в розлуці, я стала смерекою,
Так виглядавши тебе навсібіч... [6, с. 138].

Світлана Іщенко (Торнтон) своєю поезією свідчить розуміння Кобзаревої Музи і не хвалу співає, а залучає читача до уважного сприйняття ідей Т. Шевченка, проектуючи свої тексти на життя українців на Землі.
Отже, перепрочитання національної класики для кожного народу є важливою віхою розуміння свого поступу чи помилок. А для українських поетів – це усвідомлення істинності слів Кобзаря через нове прочитання в часи становлення вільної України є потребою творчого розвою. Саме це ми і спостерігаємо у доробку Світлани Іщенко.

Література

1.    Бойченко В. Сторінки Шевченкіани Миколаївщини (есе, статті, поезії) / Валерій Бойченко. – Миколаїв: МОІППО, 2010. – 228 с.
2.    Дзюба І. З криниці літ: у 3 т. / Іван Дзюба. – К.: Обереги, 2007. – Т. 2. – 848 с.
3.    Іщенко С. Хорали неба і землі / Світлана Іщенко. – К.: Український письменник, 1995. – 113 с.
4.    Іщенко С. Переспіви Соломона / Світлана Іщенко. – Ванкувер, 2001. – 16 с.
5.    Іщенко С. Сі-дієз (поезії) / Світлана Іщенко. – Миколаїв: МП “Можливості Кіммерії”, 1998. – 130 с.
6.    Іщенко С. Танок Дани дощовий: поезії / Світлана Іщенко. – Canada: Marigold Publication, 2006. – 148 р.
7.    Старовойт Л.В. Письменники Миколаївщини: літературно-критичні матеріали до курсу “Літературне краєзнавство”: навчальний посібник для студентів філологічних спеціальностей / Л.В.Старовойт. – Миколаїв: Іліон, 2007. – 132 с.
8.    Шевченко Т. Твори: у 5 томах / Тарас Шевченко. – Т. 1. – К.: Дніпро, 1978. – 376 с.
9.    Шевченко Т. Твори: у 5 томах / Тарас Шевченко. – Т. 2. – К.: Дніпро, 1978. – 368 с.

 

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 125 книг;
1,628 статей;
383 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (10)