Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Микола Братан. Відчахнута віть
Микола Братан. Від сонця до сонця
Голопристанська Litterra. Випуск 1
Іван Немченко. Корсунські світанки
Ігор Проценко. Вечірні вогні
Микола Василенко. Усе царство — за коня!
Немченко І.В. З циклу «Микола Чернявський у Херсоні» // Немченко І.В. Шлях на Снігурівку: Вірші. Драматичні поеми. — Київ-Херсон: Просвіта, 2014. — С. 96-100. — Зміст: 1. Місто рабів; 2. Чорний гість М.Чернявського; 3. Рабський дух; 4. Тюремні звізди, або Останнє Різдво Миколи Чернявського.
З циклу «Микола Чернявський у Херсоні»

1. Місто рабів


Херсон! Яке чудове місто
На схилах дужого Дніпра!..
Херсон?.. Та це трикляте місце
Арештів, каторги та страт…

А дух козацький в нім ще тліє.
Спахне — за іншої доби.
А поки… тут плазують… змії?
Та ні… нещаснії раби.

Немає в них тієї сили,
Що в Січ так вабила колись.
Хатини їх — немов могили.
Та то й не люди, а воли,

Які — лиш кинь сінця до ясел —
То вже повік не заревуть,
Хоч на заріз поклич їх ласо
Чи кинь у яму морову.

Вони плюють на рідну мову,
Зреклися пращурів давно,
В житті узявши за основу
Як не облуду, так лайно.

Плекають окупантів звичай,
А не Тарасів заповіт,
Мазепу лають стоязично,
Бо зрадив він московський світ…

Та відродити ще не пізно
Тих, хто й живе, і загнива.
Ще будуть сильними і грізно
Заявлять про свої права.

Згадають про свою Вкраїну.
Гниль і трутизна пропаде.
Жага подвижництва і чину
Осяє їх прийдешній день.







2. Чорний гість М.Чернявського


Чом німує душа? І за чим
Вона плаче, не маючи сліз?
Звідки шлях приведе, що по нім
Заблукає до вас чорний гість?
І чому, коли він завіта,
Ви не в силі здолати його,
Коли світ навкруги розцвіта,
Стільки руху, завзяття, пригод?
Де ж той міст і рука рятівна,
Що в безодню упасти не дасть?
Чом зневіра з глибин вирина,
А надію на дно відкида.
Чорним гостем отруєні дні.
Душу зимна протнула стріла.
Та не гаснуть життєві вогні,
Десь взялася ще хвиля тепла.
Темний гостю, іди собі геть —
На осоння виходить душа.
Не скорився тобі ще поет,
Тож ховать його не поспішай.
Вже співає душа, вже співа,
І відлунює пісня в полях,
І від хмелю гуде голова,
І танцює сп’яніла земля.
Скільки див не дарує життя,
А як смерть погукає у тан,
Посміхнетесь маленьким дитям
На порозі одвічних питань.




3. Рабський дух


Усе, що славне в Тебе, гине —
Живучі тільки лиш раби…
М.Чернявський


Я слухаю: «Єдиний він, баштан —
Ще зброя нам на голод і на злидні…
М.Зеров «В гостях у поета»


Дід на баштані, з розкішними вусами:
«Де ж те козацтво? Де праведний гнів?
Наче скаженими псами покусані
Браття-вкраїнці — в шаленім вогні».

Душать, мордують, гризуть одне одного —
Все задля примхи вождя із Кремля:
«Хай тридцять третього року голодного
Зникне навік українська земля!

Бо за померлими тими мільйонами
Решті покажемо «кузькину мать» —
Всіх до душі — до ГУЛАГу, вагонами,
Щоб залишилась пустеля сама…»

Дід на баштані — самотній лелеченько.
Думи болючі, криваві, трудні:
«Бідна Вкраїно» Невже ти приречена
Вмерти в московськім страшнім казані?!

Землю цю швидко заселять москалики,
Твердячи: «Ето родниє мєста».
Будуть частенько собі зубоскалити,
А по «хохлах» не лишать і хреста».

Дід на баштані — сивесеньким соколом
Дивиться в простір, у завтрашні дні:
Бачить Вкраїну, безмовну й безокую,
Що потопа у московськім багні.

«Боже мій, Боже! Чому відвертаєшся
Ти від розпуки Вкраїни-дочки?»
«Так, відвертаюсь! І в тому не каюся.
Мабуть, вам личить кінець отакий!»

Дід на баштані — жерцем позачасовим,
Сам мов свіча — Богу шану склада…
«О не зрікайся! Бо плем’я Тарасове
Тисячолітня терзала біда.

Зглянься на муку, яви нам науку,
Щоб ожили Україна й Дніпро…»
«Добре» — промовив Господь громозвуко, —
Хай із раба воскресає герой!»









4. Тюремні звізди, або Останнє Різдво Миколи Чернявського


Світе ясний! Світе тихий!
Т.Шевченко

«О світе ясний
І непогасний,
О мій Ісусе, о нещасливий!
Хоча з любові,
Та серед крові
Ти народився усім на диво…»

Залізні ґрати.
Злий усміх ката
І звинувачень єхидна нота:
Жде опівнічна
Дорога звична
Від кам’яниці до ешафота.

Співав би гоже
«Зароди, Боже…»
На повен голос, аж до надриву,
Та тільки п’яно
В ту ж мить загляне
Брутальна лайка у душу сиву.

Не посівати
Під рідні хати
Ідуть крізь темінь чужі і знані —
На кладовище
На щонайближче
Несуть вечерю кістлявій пані.

Серпасто-грізні
Червоні звізди
Скаляться іклами на кашкетах —
І на тюремні
Кошульки темні
Криваво пада калини кетяг.

«Христос родився!
Христос родився!» —
Співають душі людей убитих,
І наказати
Їм замовчати
Уже не може ніхто на світі.

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 124 книг;
1,627 статей;
383 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (10)