Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Олег Олексюк. Я для мами намалюю
Михайло Гончар. Селянський повстанський рух на Півдні України: (1918-1921)
Микола Василенко. Курай для пожежі
Вісник Таврійської фундації. Випуск 12
Анатолій Анастасьєв. Потоки
Микола Братан. Гіркі експромти
Немченко І.В. За музою босоніж // Немченко І.В. Шлях на Снігурівку: Вірші. Драматичні поеми. — Київ-Херсон: Просвіта, 2014. — С. 87-89.
За музою босоніж
Побачивши босого вступника,
директор Дніпропетровської
художньої школи сказала:
«Взуттям забезпечити не зможемо…»
(З біографії одеського скульптора П.Кравченка)

За Дніпром іржавіли гармати.
Похоронок завія притихла.
Почали вже громів наслухати
Як дощу вістунів, а не лиха.

Місто-велет, промінням залите,
Розправляло поранені груди.
Кожну вулицю, дім оживити
Поспішали завзятії люди.

Через площу, поточену боєм,
Що свого дочекалась рятунку,
Йшов юнак і лишав за собою
Босих ніг чи сліди, чи малюнки.

Помережив-бо ними доволі
І шляхів і вузеньких стежинок:
Тут відновлював розбіги колій,
Там цехи піднімав із руїни.

Ще судомило стомлене тіло,
Бо завжди працював до надриву,
Та вже чув: уливається сила
Від землі — життєдайного дива.

Тепла, добра вона, як і вдома,
У селі, що Кавказом прозвали…
І, мов жайворон крилами, — спомин
Мерехтить із далекої далі.

По уквітчаній балці-ярузі,
Де ожина й будяк, наче турок,
Часто бігали хлопчики-друзі
Брати глину для різних фігурок.

Ось вам кінь для самого Чапая…
Ось Котовського шабля ясніє…
Гарний півник на ґанку співає…
Стигле сонечко-сонях зоріє…

Як хотілося все незабутнє,
Що в душі залягло самоцвітом,
Зберегти й передати в майбутнє
І прийдешні життя збагатити.

Йде хлопчина, а площа, як доля:
Там завод, ген гримить залізниця.
Онде двері художньої школи…
Де ж йому врешті варто спиниться?

Пострічалось дівча яснооке,
Простягло йому ніжну долоню:
«Твоя муза… Я спала допоки,
А тепер пробудилась, мій хлоню.

Йди за мною, твоєю ясою,
Вір: твій шлях — у прекрасне однині.
Познайомишся ти із красою,
Що таїться в природі й людині.

А тоді: лиш торкнешся до глини,
До граніту, металу чи дуба —
Мовить камінь про думи орлині,
Стане піснею дерево грубе.

Тільки майстром тобі величавим
І довіку не стати, юначе,
Коли житимеш тільки для слави,
Коли з першої втрати заплачеш.

І повірив хлопчисько тій мові,
Юнку-музу вподобав навіки.
І відчув, як родився з любові
У душі живчик хисту великий.

З того дня стільки літ віддзвеніло,
Що куди вже й зозулям лічити…
В серці хлопця іскра розгорілась
І засяяла цілому світу.

Хто його дивотвори побачить,
Надивитися довго не може.
І молодшає кожен неначе.
І душею добрішає кожен.

Бо як майстер торкнеться до глини,
До граніту, металу чи дуба, —
Мовить камінь про думи орлині,
Лине піснею дерево грубе.

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 125 книг;
1,628 статей;
383 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (10)