Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Наталя Коломієць. Дорога до себе
Коломієць Н.А. Відлуння душі
З Україною в серці
Микола Братан. Експромти з посмішкою
Бериславщина. Рік 1904
Загороднюк В.С. Про художню модель степу // Вісник Таврійської фундації. Вип. 14. — К.–Херсон: Просвіта, 2018. — С. 282-285.
Про художню модель степу
Серед розмаїття книжкових новинок херсонських видавництв привернув мою увагу художньо-історичний нарис Василя Гайдамаки «Письменницький козацький степ». Чесно зізнаюся, що матеріал привабив насамперед своєю назвою. Вона, на мій погляд, наповнена тією художньою енергетикою, що має джерельну силу. А в цьому випадку навіть якусь загадковість, а то й інтригу. Знайомлячись із цим твором, розумієш авторський задум. А саме, показати неосяжний образ степу в творчості українських письменників. Звичайно, з цієї обширної тематики В. Гайдамака вибрав те, що вважав за доцільне в цьому руслі. Це звернення до творчості Т. Шевченка, Д. Марковича, М. Чернявського, М. Куліша, О. Гончара, Яра Славутича, Ю. Мушкетика. Звичайно, у кожного з цих авторів образотворення степових неосяжних просторів оригінальне і своєрідне, наповнене неповторними художніми переконливими авторськими знахідками. Вони є і можуть бути об’єктом окремих літературознавчих досліджень, навіть монографічних. В. Гайдамака ставить перед собою інше завдання, у доступній і популярній формі шляхом переважно приязної бесіди батька з сином показати приклади інтерпретації степу цими майстрами слова. І в цьому діалозі читач узнає не тільки фрагменти з творчості того чи іншого письменника, а вони спонукають до осмислення історії України, історії свого роду. Переконливим прикладом цього є козацький родовід автора «Письменницького козацького степу», доля якого була інтегрована у радянське минуле, тепер осмислюється й переосмислюється, засвоюючи нові знання, що раніше замовчувалися, фальсифікувалися, а то й заборонялися. Тобто, розв’язується проблема національної самоідентифікації. Вона ускладнюється ще й тим, що персонажі художньо-історичного нарису вже люди зрілого віку, зі сформованими світоглядними переконаннями, а тепер у ці переконання вносяться корективи, вірніше – самокорективи, а це процес складний, психологічно й морально болісний. Та потрібно віддати належне персонажам, що його проходять. І що характерно, інтенсивніше та динамічніше паросль правдивої інформації йде від батька до сина. Батько маючи великий життєвий досвід, готовий сприймати нові національно-державотворчі ідеї та реалізовувати їх. Син, сприймаючи батькові думки, проникається ними й задумується.
Їхній стан можна перепроектувати і в площину, коли В. Гайдамака звертається до творчості сучасних херсонських авторів, у якій вимальовується також образ степу. При цьому робить своєрідний екскурс про Б. Лавреньова і логічно переходить до творчості М. Братана, А. Кичинського, В. Загороднюка, В. Кулика, В. Мелещенка.
Окремим розділом виділяються штрихи історії херсон­ського степу і творчості «російських» артистів і кінорежисерів. Слово «російських» автор взяв у лапки не випадково. Адже йдеться про С. Бондарчука і Є. Матвєєва – українців, і в нарисі це просто і переконливо доводиться. Воістину – нашого цвіту по всьому світу. Складається враження, що В. Гайдамака свідомо чи підсвідомо поруч із задекларованою темою порушує у своєму нарисі ще й проблему творчої особистості. Ми не маємо точної статистики, хто писав про степ і про всіх вихідців зі степових просторів – письменників, що стали своєрідними візитними картками цього краю. Та напрошується думка, що обшири цього краю якось позитивно впливають на народження, становлення і розвиток таланту, його розвою не тільки в національному руслі, а й у міжнародному.
Закономірним у книзі В. Гайдамаки є порушення питання про стан історичної науки у Росії. Автор звертає увагу на загальновідомі факти з української історії та як вони маніпулюються, перекручуються, заперечуються, фальсифікуються російськими засобами масової інформації та істориками, таким чином формуючи громадську думку, що далека від правди. На підтвердження цього, наводяться приклади, зокрема про дочку Ярослава Мудрого Анну, яка стала королевою Франції, київського князя Володимира, що утвердив християнську віру на Русі. Тобто, йдеться про ті реалії, що не викликають сумнівів у компетентних істориків. Цитати з твору: «Ці відомі факти, свідчать про одне: саме Україна, а не Росія є спадкоємницею і наступницею Київської Русі», «Привласнення Росією історичного минулого Київської Русі – це шахрайство на державному рівні. Цинічно, коли одна країна краде в іншої історію, культуру, приписує собі не своїх вчених, митців, навіть святих». І як висновок: «А щодо Московського князівства, то довгий час воно було улусом Золотої Орди – держави Чингізидів і платило їй данину, а потім платило і Кримському ханству. Тому «хрещеними батьками» московської державності в значній мірі були татаро-монголи, від яких московити запозичили інстинкт завойовництва, жорстокості, люті і бажання світового панування». Ці екскурси з минулого переносяться у наше сучасне, драматичне і трагічне, коли проливається людська кров, гинуть люди, коли не робляться справедливі висновки з минулого, щоб стверджувати мирне сучасне.
І перед читачем вимальовується степ як символ волі, боротьби за свободу і незалежність України, як символ краси і гармонії, як символ суворих і чарівливих пейзажів. За цим бачиться величезний національно-виховний потенціал, який так сьогодні необхідний та актуальний. І зі сторінок цього видання його можна почерпнути і для уроків літературного краєзнавства і для позакласних заходів. Такі міркування народилися в мене при читанні «Письменницького козацького степу». Попри це, хотілося б побажати автору більшої художньо-стилістичної вправності, адже гарний задум вимагає і гарного втілення. І тоді степ заграє такою привабою, такою космічною силою, такою земною закоріненістю, простотою та зрозумілістю, що це відповідатиме високій назві твору. Побажаємо В. Гайдамаці, який із роду степовиків-козаків, успіхів у цьому складному і привабливому процесі.

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 125 книг;
1,628 статей;
383 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (10)