Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Вісник Таврійської фундації. Випуск 5
Анатолій Анастасьєв. В яблучко
Микола Братан. Зорі падають в моря
Олег Лиховид. Політичний компас виборця
Олексюк О.В. Поетика творів Миколи Братана
Голос Батьківщини
28 жовтня – день визволення України від фашистських загарбників
Сценарій мітингу
Бібліографічний опис: 

28 жовтня – день визволення України від фашистських загарбників: Сценарій мітингу // З Україною в серці: Збірка сценаріїв урочистих мітингів до державних свят. – К.-Херсон: Просвіта, 2015. – С. 41-43.

 

У запису звучать тематичні пісні воєнних років. Зліва і справа від пам’ятника Невідомому солдату шикується почесна варта. Прибувають керівники області, міста, гості урочистої церемонії. Ветерани Великої Вітчизняної війни розміщуються на кріслах у заздалегідь визначеному місці. Лунають урочисті позивні «Поклонимся великим тем годам»

Ведучий:

Вклонися, моя Україно,

Тим людям величним і скромним,

Що в назвах фронтів титанічних

Пронесли наймення твоє.

Ведуча:

Ти словом достойним розкажеш

Своїм поколінням, потомкам,

Чому їм навічну пошану

Твій вдячний народ віддає.

Звучить переможна музика. Ведучі продовжують читати текст.

Ведучий: Саме 28 жовтня 1944 року радянські війська завершили визволення Українських земель від фашистського поневолення.

Ведуча:                Чудова осінь фарбувала доли

Й веселкою переливалися ліси,

Коли у жовтні, в ту далеку пору

Нам визволителі свободу принесли.

Ведучий: Урочистий мітинг, присвячений 70-й річниці визволення України від фашистських загарбників, оголошується відкритим.

Звучить Державний Гімн України

Іде протокольна частина. Слово надається очільникам краю, ветеранам війни, визволителям України, представникам волонтерських рухів та інш.

Ведучий: Урочистий мітинг, присвячений 70-й річниці визволення України від фашистських загарбників, оголошується закритим.

Звучить Державний Гімн України

Ведучий: Щороку історична пам’ять повертає нас до героїчних, болючих та радісних днів визволення України, нашого рідного Херсона. Не померкне слава солдат однієї з найважливіших битв тієї війни – битви за Дніпро. Світла пам'ять Великої Перемоги живе у серцях і донині.

Ведуча: І на сьогодні, до нас доходять передсмертні листи бійців із фашизмом, з нами говорять загиблі герої.

На останніх рядках на сценічний майданчик виходять актори. Звучить фонова музика.

Моряк: Здравствуйте, мої рідненькі! Коли ви будете читати цей лист-заповіт, мене вже не буде в живих. Ви ж знаєте, моряки не здаються! Ненавиджу війну. Люблю життя, але більш за все – вас. Хлопці, мої, найкращі у світі синочки, слухайте нашу милу, кохану, рідну маму. Ганнуся, люба, прощавай! Сонечко моє! Вирости мені синів таких, щоб я навіть у небутті ними пишався і радів за міцних, сміливих, життєрадісних і добрих моїх хлопчиків. Будьте щасливі, здорові й живі. Прощайте, цілую і обіймаю в останній раз. Ваш татко.

Хлопчисько з Карантинного острова: Адресую цей лист тим, хто доживе до Перемоги. Нас було дванадцять: серйозних і веселих, спокійних і задиркуватих. Але майже всі ми мріяли про море, гірські вершини, футбол. Любили купатися у Дніпрі, рибалити в наших херсонських плавнях, читати воєнні книжки… А війна вже стукала в вікно. І коли в серпні сорок першого в наш рідний Херсон ввійшли фашистські війська, ми одинадцять місяців у підпіллі наближали звільнення України від загарбників. Ми не дожили до Перемоги. У останню ніч життя ми згадували Школу водників, де навчалося більшість із нас; згадували широкий привітний Дніпро, який вже ніколи більше не побачимо; згадували до болю рідні обличчя матерів, їх натруджені руки, що так ніжно обіймали своїх синів.

Медсестра: Матусенька, сподіваюсь, що ти отримаєш цього листа. Я жива і здорова. Не хвилюйся. Вже три місяці як у партизанському загоні. Про те, що сталося, де була, що робила писати не буду. Ось скінчиться війна, зустрінемося – все розповім. Пережила і бачила таке, що мене тепер нічим не злякаєш... Вночі сняться очі війни, очі зовсім юних, смертельно поранених солдат, що благають життя… Рідненька моя, я обов’язково повернуся, чекайте на мене. А якщо ні, то станьте щасливими і за мене.

Солдат: Люба бабусю! Пишу цього листа перед смертю. Знаю: за мене помстяться мої друзі. Вони знищать загарбників. Ти про мене не плач і не убивайся. Я смерті не боюся... Бабцю, ти у мене одна залишаєшся, не знаю, як ти будеш жити... Проте, я тобі трохи заздрю: ти живеш восьмий десяток, а мені тільки 24… А як би хотілося пожити і подивитися, що буде далі… Гаразд, відкидаю мрії... прощавай, моя мила старенька. Твій онук Василь.

Мати: Я – Україна, Жінка,

Мати всіх дітей,

Що на фронтах воєнних полягли.

І я звертаюся до всіх людей,

Щоб мир у світі пильно берегли

І щоб ніколи не було війни.

Ведучий: Ратний подвиг українців на всіх фронтах Другої Свтової війни відзначено найвищими нагородами. Серед них – 2072 удостоєні звання Героїв Радянського Союзу; 32 українці – двічі. Орденами і медалями було відзначено близько 2 млн. 500 тис. воїнів-українців.

Ведуча: Але офіційна статистика надає лише приблизні й не повні дані щодо участі у війні жінок, які взяли на себе всі далеко не «жіночі» справи: воювали, рили окопи, працювали у шахтах, гасили пожежі, вирощували врожаї, а ще – віддано чекали з війни своїх чоловіків.

Учасники хореографічного колективу виконують композицію «Чекаю на тебе» (В танці показано, як жінки різних професій  працюють, сміються, жартують, але постійно виглядають своїх чоловіків. Під кінець танцю чоловіки повертаються, але не до всіх)

Ведучий: Дорогі наші ветерани, сьогодні ми всі по-особливому розуміємо і цінуємо мир, який у ваші часи, а також і в наші, виборюється дорогою ціною – людським життям.

Учасники хорового колективу виконують «Молитву за Україну»

Ведуча:                В битвах полеглі, Вас пам’ять розбудить.

Ніщо не забуто. Ніхто не забутий!

Ведучий: Якщо пам’ять кожної людини, що загинула під час Великої Вітчизняної війни, вшанувати хвилиною мовчання, то мовчати доведеться 38 років. Вшануймо хвилиною мовчання всіх загиблих.

Звучить метроном. Хвилина мовчання

Ведуча:                Пам’ятайте про тих, що безвісті пропали,

Пам’ятайте про тих, що не встали, як впали.

Ведучий:              Пам’ятайте про тих, що згоріли як зорі,

У часи тяжкі, буремні у часи суворі.

Ведуча: У цей урочистий день запрошуємо шановних ветеранів, керівництво області та міста, а також всіх присутніх покласти вінки та квіти до пам’ятника Невідомому солдату та на Алеї Героїв.

У запису звучить пісня «Ой Дніпро, Дніпро». Розпочинається покладання квітів В перших рядах ідуть ветерани Великої Вітчизняної війни.

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 116 книг;
1,466 статей;
340 авторів.

ВАЖЛИВО!

Оригінальні тексти! Захищено!
Угода про дотримання авторських та інтелектуальних прав

Пишіть реферати та курсові.

При передруці посилання залишайте на місцях!

Нова фраза

Цікава фраза з сайту
Українські афоризми "Нові сучасні афоризми"

Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (6)