Рідна мова - це основа, без якої ніяка культурна праця неможлива.
Іван Челюк
Рідна мова - це основа, без якої ніяка культурна праця неможлива.
Іван Челюк
Розділ 1. Історіографія проблеми та джерельна база дослідження
1.1. Короткий історіографічний огляд
Питання громадянської війни 1918-1921 років цікавило багатьох істориків, проте повстанський рух селян Півдня України розглядався менше.
Головним чином, це стосується загальної літератури, в якій дається аналіз соціально-економічного і політичного становища в Україні, наслідком якого було виникнення масового повстанського руху.
Про отамана Григор'єва та очолюваний ним повстанський рух згадували в своїх працях Л.Троцький, Б.Козельський, Р.Ейдеман, М.Какурін, С.Щаденко, П.Балковий та багато інших радянських авторів. Вони надали однобічну, різко негативну оцінку діяльності цієї однієї з найбільш загадкових особистостей періоду революції та громадянської війни.
Але існує й інша точка зору на діяльність отамана, яку репрезентують П.Аршинов, В.Білаш, О.Білаш, М.Маргулієс, В.Верстюк, В.Волковинський, В.Горак та інші. Ці автори намагалися об'єктивно підійти до оцінки постаті Григор'єва.
Почуття обов'язку перед Батьківщиною і свідомість його повинна дати нам стимул ті труднощі перебороти
Симон Петлюра. 5 грудня 1921 р.
Розділ 2. Повстанський рух під проводом Никифора Григор'єва
2.1. Формування військових загонів Никифора Григор'єва (серпень-грудень 1918 р.)
Навесні 1917 року Григор'єв був офіцером Бердичівського гарнізону - включився в українізацію частин російської армії. Як активіст українського національного руху проводить значну просвітницьку роботу. Його запальні виступи на мітингах з інтересом і співчуттям слухали десятки тисяч солдатів.
16 листопада 1918 р. прихильники Центральної Ради та Української Народної Республіки почали відкрите збройне повстання проти гетьмана.
Дізнавшись про початок повстання, Григор'єв розпочав більш активну боротьбу. Невдоволення селянства було настільки сильним, що воно масами приєднувалося до отамана і це дало йому змогу дуже швидко взяти під контроль майже всю Катеринославщину і Херсонщину.
Перейшовши до більшовиків, Григор'єв перевів свій штаб до Олександрії. Під його командуванням перебувало тоді понад 5 тис. бійців, які мали на озброєнні 100 кулеметів і 10 гармат.
Велику роль у такому розвитку подій мало те, що навколо отамана збереглися практично всі його командні кадри, які складалися у переважній більшості з есерів різних напрямів. Більшовиків було всього кілька чоловік, які перебували повністю під впливом Григор'єва. До того ж, його начальник штабу Ю.Тютюнник з'їздив до Києва, де заручився політичною підтримкою з боку українських соціал-демократів - "незалежних". (У середині квітня 1919 р. Н. Григор'єв вийшов з партії боротьбистів і вступив до лав "незалежників").
Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!
Угода про дотримання авторських та інтелектуальних прав
Пишіть реферати та курсові.
При передруці посилання залишайте на місцях!