Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Вісник Таврійської фундації. Випуск 1
Іван Немченко. Квітка України
Ігор Проценко. Цвіт вишні
Микола Братан. Зорі падають в моря
Микола Братан. Танго над лиманом
1.1. Короткий історіографічний огляд

Розділ 1. Історіографія проблеми та джерельна база дослідження

1.1. Короткий історіографічний огляд

Питання громадянської війни 1918-1921 років цікавило багатьох істориків, проте повстанський рух селян Півдня України розглядався менше.

Головним чином, це стосується загальної літератури, в якій дається аналіз соціально-економічного і політичного становища в Україні, наслідком якого було виникнення масового повстанського руху.

У 20-30-х роках ХХ ст. вийшли перші роботи в яких досліджувались питання громадянської війни, повстанського руху селян та діяльність більшовицької партії. Серед них слід виділити праці М.Равич-Черкаського "История Коммунистической партии (большевиков) Украины", М.Какуріна "Как сражалась революция" у двох томах, спільна праця Р.Ейдемана і М.Какуріна "Гражданская война на Украине" тощо.

Спеціальні роботи цього періоду розглядали окремі аспекти повстанського руху селян на Півдні України. Вийшли праці, які виділяли причини повстань, позитивні та негативні риси повстанства. Деякі з цих робіт мали об'єктивний характер. Нажаль, більшість робіт виявились закритими для науковців. Серед них можна виділити такі роботи: О.Алешин "К истории борьбы за Октябрь на Николаевщине", Е.Бредіс "Партійне підпілля у Одесі за денікінщини", Е.Вікторов "Первый етап революции на Николаевщине", Д.Кін "Повстанський рух проти денікінщини на Україні", С.Коган, М.Межберг "Повстання куркулів у німецьких колоніях на Одещині", В.Круть "До історії боротьби проти григор'євщини на Україні", М.Рубач "К истории гражданской войны на Украине (Переход Григорьева к Советской власти)" тощо. Усі ці роботи були опубліковані у альманасі "Літопис революції" протягом зазначеного часу.

У працях 40-50-х років ХХ ст. на відміну від попередніх, збільшилась кількість використаних джерел, проте однобокий показ керівної ролі більшовицької партії, а той просто перекручування фактів знецінюють частину робіт цього періоду. Серед них слід виділити такі праці: І.Кулик "Боротьба робітників і селян за встановлення Радянського ладу на Україні (1917-1920)", Ю.Білана "Героїчна боротьба трудящих України проти внутрішньої контрреволюції та іноземних інтервентів у 1918 - 1920 роках" тощо.

У період 60-80-х років ХХ ст. історичні розробки з даної тематики були більш плідними за попередні року. В цей час вийшли багатотомні праці серед яких слід виділити "Історію міст і сіл Української РСР", що увібрала в себе краєзнавчий та джерельний матеріал який був доступний тоді історикам. Проте й ці видання не обминула світоглядна вузькість та суб'єктивізм. До важливих доробків цього періоду слід виділити такі праці: М.Супруненко "Україна в період іноземної інтервенції і громадянської війни", П.Балкового "Війна без флангів" тощо.

У 60-70-х роках набула розвитку раніше заборонена тема багатопартійності. Деякі автори, показуючи повстанський рух селян більшовицького типу, перебільшували кількість повстанців, проте відображали взаємодію більшовиків з боротьбистами та борьбистами у період боротьби проти Добровольчої армії. Серед таких праць слід виділити: О.Алесашенко "Партизанское движение в тылу Деникина в 1919 г." опублікована у дослідженні "Решающие победы Советского народа над интервентами и белогвардейцами в 1919 г.", його ж "Крах деникинщины", К.Гусєва "Крах партии левых эсеров".

Якщо оцінювати внесок радянської історичної науки у вивчення повстанського руху селян України, то необхідно відзначити, цей доробок був досить вагомим. Саме тоді почалося активне вивчення і введення у науковий обіг джерельних матеріалів, розробка і осмислення окремих аспектів цієї важливої проблеми. І не дивлячись на деякі помилкові підходи до концепції повстанського руху селян Півдня України, були створені сприятливі умови для його подальшого вивчення.

З середини 80-х років ХХ ст. прослідковується тенденція до переосмислення історії на засадах об'єктивності та історизму. Велику допомогу у цій справі надали періодичні видання. Серед них слід виділити "Український історичний журнал", "Старожитності", газету "Голос України" тощо. Саме на сторінках цих видань на початку 90-х років минулого століття були опубліковані праці П.Варгатюка, П.Шморгуна "Білі плями", пошук істини", В.Ластовського "Червоні, зелені і жовто-блактні", В.Улянича "Жили-були батьки-отамани, або чому треба вивчати повстанський рух в України" тощо.

Зі здобуттям Україною незалежності почався новий етап у розвитку вітчизняної історичної науки. Були розсекречені архівні справи пов'язані з періодом національно-визвольних змагань 1917-1921 років.

В цей час виходять нові дослідження пов'язані з повстанським рухом в Україні. Серед них слід виділити праці: В.Верстюка "Махновщина. Селянський повстанський рух на Україні (1918-1921)", В.Волковинського "Батько Махно", його ж "Батько Махно: міфи і реальність", В.Горака "Селянський ватаг із Гуляйполя", його ж "Ватаг Таврійського степу", А.Шубіна "Махновское движение. 1917-1921 г.г." тощо.

Довгий час дослідники мали приблизне уявлення про розвиток української історичної науки в діаспорі. Вчених з діаспори вважали буржуазними фальсифікаторами, а їх підходи до історії України ненауковими. Наразі становище змінилося і ми маємо можливість познайомитися з працями зарубіжних істориків. Найважливіші з них загальні роботи в яких досить точно вказані причини виникнення селянського повстанського руху, прослідковано механізм створення повстанських загонів, приділяється увага релігійному питанню, що є однією з причин антибільшовицьких повстань. Вчені з діаспори розглядають і окремі аспекти повстанського руху: його духовну сутність, національне, головним чином єврейське питання, махновщину, вплив на повстанство тогочасних політичних партій, а у встановлені радянської влади в Україні вбачають агресію зі сторони Росії.

Історики з діаспори своїми роботами дають багато інформації для роздумів, роблять нестандартні висновки з багатьох аспектів української історичної науки.

Проте в більшості цих праць є один суттєвий недолік: вони створені на основі обмеженої кількості джерел і тому факти, викладені в них, потребують ретельної перевірки.

Серед вагомих доробок істориків діаспори слід виділити роботи Н.Полонської-Василенко "Історія України" у двох томах, О.Субтельного "Україна: історія", Т.Гунчака "Україна: перша половина ХХ століття: Нариси політичної історії", І.Нагаєвського "Історія Української держави ХХ століття", В.Іваниса "Симон Петлюра - Президент України", І.Лесяк-Рудницького "Історичні есе" у двох томах, Р.Млиновецького "Нариси з історії українських визвольних змагань. 1917-1918", М.Стахіва "Україна проти большевиків. Нариси з історії агресії Совєтської Росії" у двох книгах тощо.

Таким чином, питання селянського повстанського руху на Півдні України в руслі проблеми повстанського руху селян України висвітлено недостатньо радянськими, і особливо істориками з діаспори. Це ще один аргумент на користь актуальності даної проблеми.

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 115 книг;
1,417 статей;
327 авторів.

Нова фраза

Цікава фраза з сайту
Українські афоризми "Нові сучасні афоризми"

Яндекс.Метрика


Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2013-2014 (4) 2014-2015 (10)