Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Нариси з історії Бериславщини. Випуск 7
Вісник Таврійської фундації. Випуск 12
Вісник Таврійської фундації. Випуск 4
Ігор Проценко. Мої дороги
Олег Олексюк. На крилах Просвіти
Братан М.І. Сила любові: Слово про Олеся Гончара
3.5. Спільна боротьба РПАУ(м) з радянськими військами проти Збройних Сил Півдня Росії
(вересень-листопад 1920 р.)

У вересні 1920 р. стратегічна обстановка на Південно-Західному фронті в Україні змінилася. Після поразки під Варшавою Червона Армія з величезними втратами відступила з західної України. Врангелівські війська в середині вересня розгорнули наступ з Таврії, зайняли Синельникове, Славгород, Олександрівськ, загрожували Катеринославу і Донецькому басейну.

В.Леніну довелося створювати проти Врангеля окремий Південний фронт. У цей критичний момент, коли Червона Армія боролася на Україні на два фронти, В.Ленін і Л.Троцький знову вирішили залучити армію Махна для розгрому Врангеля, після чого негайно її ліквідувати.

26 вересня М.Фрунзе разом із ЦК партії організував переговори з делегацією від армії Н.Махна на чолі з Д.Поповим і В.Куриленком. Політична угода передбачала звільнення з в'язниць махновців і анархістів, свободу агітації махновських і анархістських ідей без заклику до насильницького повалення Радянської влади, участь анархістів у радянській виборчій кампанії. У воєнній частині договору передбачалось, що армія махновців входить до складу Червоної Армії в якості самостійного "партизанського" з'єднання з підпорядкуванням вищому командуванню Червоної Армії лише в оперативному відношенні. Махновці зобов'язувались не приймати у свої ряди дезертирів-червоноармійців. Родини махновців зрівнювалися по пільгах з червоноармійськими родинами й одержували про це документи. З припиненням бойових дій сторони зобов'язувались провести широку публікацію досягнутих домовленостей.

До середини жовтня війська генерала Врангеля були розбиті на Правобережжі і відступили на лівий берег Дніпра.

Повстанській армії Махна, чисельність фронтових частин якої становило понад 10 тис. багнетів і близько 4 тис. шабель, виділялася ділянка для наступу в районі ст. Ульянівка. Її сусідами ліворуч була 13-а армія (15 тис. багнетів і 5500 шабель), а праворуч - 4-а армія (16 тис. багнетів) і 2-а кінна армія (9 тис. шабель). Їм протистояли 1-а армія під командуванням генерала А. Кутепова (20 тис. багнетів і 10 тис. шабель) і Донська армія генерала Ф. Абрамова (15 тис. багнетів і 9 тис. шабель).

Ранком 22 жовтня махновська групи Петренка і Забудько під загальним командуванням В.Белаша (6 тис. багнетів, 2500 шабель, 10 гармат, 300 кулеметів на тачанках) зробила стрімкий марш на Василівку - Новомиколаєвку - Михайлово - Лукашеві і розбили 3-й і 4-й піхотні дроздовські полки. 23 жовтня вони напали на ешелони 2-го дроздовского полку і нанесли йому великі втрати, згодом, з 23-ю дивізією червоних штурмували Олександрівськ.

24 жовтня армія Махна захопила Орєхов, де розташовувалося комендантське управління кінного корпусу генерала Морозова. Тут Махно виділив особливу групу піхоти на тачанках і кавалерійський полк (2500 чол., 2 гармати) для захоплення Великого Токмака, а основні сили направив через Малу Токмачку на Гуляйполе. 25 жовтня махновці атакували частини кінного корпусу генерала Морозова, що дислокувалися в районі Гуляйполя. Але білі контратакували і, використовуючи ескадрилью з 8 аеропланів і 2 танки, наголову розбили 2-й і 4-й піхотні полки повстанців. Махновці втратили 1700 чол. і були відкинуті на 8 км. на північ від Гуляйполя.

У подальших бойових діях Червоної Армії з врангелівськими військами брала участь Кримська група махновців, що 28 жовтня була виділена з Повстанської армії у складі 5 тис. багнетів, 5 тис. шабель, 16 гармат і 800 кулеметів (кулеметний полк Ф.Кожина). Очолив групу С.Каретников, а її Польовий штаб - П.Гавриленко.

Такий поділ махновських сил переслідувало кілька цілей. Активна участь основного бойового угруповання махновців у розгромі Врангеля забезпечувало недоторканість Гуляйпільського району радянськими військами.

Перед штурмом Перекопських укріплень Фрунзе зробив перегрупування сил. Перекопська операція почалася ранком 8 листопада. За наказом Фрунзе в до 5 ранку 9 листопада під обстрілом дроздовців Сиваш форсували махновські частини (3 тис. шабель і 450 кулеметів на тачанках) і 7-а кавалерійська дивізія. Під час переправи група Каретникова втратила 30% особового складу, але не відступила назад. Махновський десант зайняв с. Карадажанай, знищила 1-й дроздовський полк і захопили 600 полонених. Поблизу Ішуни махновці взяли активну участь у розгромі кінного корпусу генерала Барбовича (4500 шабель, 30 гармат і панцерник, 150 кулеметів), що атакував на лівий фланг 15-ї дивізії, намагаючись полегшити становище врангелівських військ.

За даними Белаша в боях у Північній Таврії й у Криму махновці втратили 6 тис. пораненими й убитими.

Персоналії: 

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 116 книг;
1,466 статей;
340 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (6)