Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Олег Олексюк. Школа-Либідко
Іван Немченко. Євангеліє від Кобзаря
Олег Олексюк. А у нас був Тарас
Молода муза. Випуск 2
Наталя Коломієць. Я щаслива
Вісник Таврійської фундації. Випуск 3
Анатолій Суганяк. Атом любові
Атом любові
Вірші
2009
ISBN: 
978-966-2133-37-0

Суганяк А.С.
Атом любові: Вірші. - К.-Херсон: Просвіта, 2009. - 43 с.

 

 

Прагнення цілісності

Нині про політику, чи на політичні теми не пишуть хіба що творці "чистої лірики", як говорили давніше. Анатолій Суганяк до останніх не належить. Це його небайдужі рядки:

Знову панство ненаситне
Нас бере на абордаж.
Помаранчеві й блакитні
Ділять навпіл прапор наш.

Про що свідчать такі рядки? Автор, безперечно, патріот свого народу і, що теж важливо, має певний поетичний хист. На його рахунку не одна збірка віршів, причому художній рівень їхній іде по висхідній. Автор - степовик, явно кохається в слові, полюбляє класичні розміри, форми (сонет, тріолет), а головне - йому є про що повідати читачам. Чималий життєвий досвід, уміння відкривати світ по-своєму, прагнути в ньому цілісності, гармонії. І тут йому добре прислужилися біблійні істини, до яких прилучився зневіднині, переконливо пише на такі теми. Це не заважає глибоко передавати чисто житейські проблеми, інтимні переживання - "все те, що на серце лягло".

Словом "Любов" щедро засіяна його поетична нива навіть там, де воно звучить інакше, гаразд, що на синоніми наша мова була і нині багата.

Вийшла в сад, поверта на стежинку.
Як їй хороше саме тут...
Тепла, тиха, сонячна жінка
Випромінює в світ доброту.

Це ж також любов, та ще яка, задля неї варто жити і творити.

"Атом любові"? Напрошується сумнів: а чи не замало для слова, яке - Бог. Втім, якщо подумати: як багато в цьому атомі добром нагрітого серця, що, за словами генія, "вік не охолоне".

Микола Братан

 

 

АТОМ ЛЮБОВІ

Ми всі брати, ми всі одної крові,
То нащо ж її марно проливать?
Кожен із нас є атомом Любові -
Частинкою Господнього єства!

Так, ми брати, і спільна в нас проблема
Стара, як світ, від прадідів-дідів.
Не по Любов в Господній світ ідемо,
Тому й клубок турбот не порідів.

Будем як завше - сперечатись, битись,
Впиватись боротьбою, як вином,
Та без Любові вижить в цьому світі
Тепер уже нікому не дано.

Спиніть свій біг, припніть свою нестримність,
Подалі принциповість відтісніть,
Зважаючи на часу швидкоплинність,
Усім усе до крапельки простіть.

Ми можемо, хоч не завжди готові,
Почуть в отвіт примирення слова,
Бо кожен з нас є атомом Любові,
Частинкою Господнього єства!

2004

 

ПРО СВОБОДУ

(З Св. апостола Павла)

Боротьба ні на мить не стиха
В світі наживи і каверзності…
"Коли ти був ще рабом гріха,
Ти був вільним від праведності".

Та на свободу не зазіхай,
Ніщо не змінеться в направленості,
Бо "звільнившись від рабства гріха,
Ти стаєш рабом праведності".

 

* * *

Любов - це Правда!
Любов - це Бог!
У цілім світі
Ти з нею вдвох.

Між найдорожчих
Людських основ
На перше місце
Постав Любов.

Усе не вічне,
Усе мине,
Хоч ненадовго
Облиш земне.

Забудь Надію,
Віру онов.
Одне не зраджуй -
Святу Любов.

Любов - це Правда!
Любов - це Бог!
У цілім світі
Ти з нею вдвох.

2001

 

* * *

І ти, і я - ми є народом,
Хай що б там хто не говорив.
В нас все від дикої природи,
Яку ніхто не покорив.

Тому ми так близькі до Бога,
Що лиш межу переступи.
Не віджени від себе змогу
Світ безкорисливо любить.

Бо нам, щоб вижить в цьому світі,
Треба, щоб всяк свій гріх зборов
І, щоб зумів у лихолітті
Уберегти Святу Любов!

2004

 

* * *

Усі ми ненавидіти умієм,
А ось любити можем не завжди.
І будем мірять степ повзучим змієм
Навпомацки, без їжі і води.

І, що цікаво - думаєм, що зряче.
І, що цікаво - впевнені, що так!
Дарма, що ворон сміючися кряче.
Дарма, що серце з правдою не в такт.

Бо скільки нас, стільки й лжеправд на світі,
А Істина у Господа одна.
Та кожен з нас своє щось упримітив
І хтить дістать з самісінького дна.

Коли ж до Правди, котра гола й боса,
Нас підведуть й обличчям натовчуть,
Хоч капа кров з роз'юшеного носа,
Нам, як завжди, не видно і не чуть.

Але ідемо - сваримось, б'ємося,
Усяк із нас тримав Її в руках,
Рапортував: "Знайшов, мені вдалося!"
А втримати, а втримать - ну ніяк.

Коли дійде, коли ми навчимося,
Хоч би хто з мудрих справі підсобив,
Коли ж ми люд любить спроможемося
Так, як Господь усіх нас полюбив.

2005

 

СОНЕТ

"Воздвигне Вкраїна свого Мойсея"
П.Тичина

Всесильний Господе, скоріш
Пошли ти мучениці славній
Достойного в поводирі,
Не з недоумків, не з тиранів.

Наш край ожиною поріс…
Хай буде лісорубом вправним,
Бо не воздвигла ще Украйна
Свого Мойсея… Дай згори!

Щоб він любив не на словах,
Щоб будував не на папері
І не утискував в правах

Ні безробітніх, ні прем'єрів.
Щоб нам в людську спільноту двері
Не прочинив, а прорубав!

1998

* * *

Ми живемо в такому світі -
Вийшов з дому й не повернувсь.
Стрів біду на своїй орбіті
І в безпам'ятство зодягнувсь.

Позабувши свій рід і плем'я -
Щастя справжнього не здобуть.
Всі потуги твої даремні
І важка і терниста путь.

По чужбині поневірятись -
Не найкраще з земних ремесл.
Як човном берегів дістатись,
Коли тріски лишилися з весл?

Ти шукаєш назад дорогу,
Щоб вклонитись рідні до ніг?
Без невдачі здобуть перемогу
Ще ніколи ніхто не зміг.

Засудомлені випрям плечі,
Став Надійного до керма
І, повір мені, - ще не вечір,
Навіть сутінок ще нема.

Тож не смій забувать радіти,
Якщо навіть навпіл зігнувсь…
Ми живемо в такому світі -
Вийшов з дому і не вернувсь!

2006

 

ОБРІЙ

Спокійна ніч і ранок добрий.
Я вже й надії не плекав,
Що наближатиметься обрій,
Який усе життя втікав.

Я біг до нього без утоми.
Не раз, здавалось, здоганяв.
Та на житейському розломі
Його хтось вміло відганяв.

Я біг… Час теж не зупинявся,
Палив мій вік, немов свічу.
Коли ж я над земним піднявся,
То щось нове в собі відчув.

Де й дівся сум за домом отчим,
Що головним було - зника.
Те, що здавалось найдорожчим,
Спокійно серце відпуска.

Дивлюся вслід дівчині гордій.
В прощальнім помасі рука.
І мчить мені назустріч обрій,
Який усе життя втікав!

2006

 

ОСІННІЙ СОНЕТ

На золотім коні проскаче,
Нікого не мине із нас
Час роздумів і час пробачень
Усіх не прощених образ.

У нас ще й усмішка юнача,
І вогник ув очах не згас.
Ми на ходу іще, одначе
Відплинув, відминув наш час.

Ми не шукали переправи,
Кидалися у хвилі слави -
Пливли, втішались далебі,

Та вкрилась інеєм отава,
Ріка в чеканні льодостава
І ні листочка на вербі!

2005

 

ТРІОЛЕТ

Ти нічого в цей світ не приніс,
То нічого і взяти не зможеш.
Хоч багатством, як мохом, обріс,
Ти нічого в цей світ не приніс.
І тепер тобі гірко до сліз:
На застелене саваном ложе,
Як нічого в цей світ не приніс,
То нічого і взяти не зможеш.

2007

 

* * *

Усе тут, Боже, на цій землі -
І радість й сльози, горіння й тлінь.

За чим жаліти? Поглянь! Агов!
Нічого в світі нема твого.

Єсть біль від вжала бджоли й оси…
Про що ж в молитві Бога просить?

Нащо просити - він знає сам
Все, що потрібно в цю пору нам.

Але якщо вже просить посмів -
Проси прощення своїх гріхів.

Про це Святого щодня моли,
Щоб ти з ним в згоді й ближні були.

Усе, що треба, Господь вам дасть,
Зітре на порох лиху напасть.

Та головного не смій забуть -
Все, що дарують, все й заберуть.

А жалкувати за ним не смій,
Усе без жалю віддать зумій.

Бо все тут, Боже, на цій землі -
І радість й сльози, горіння й тлінь!

2006

 

ЖІНЦІ ОСІННЬОГО ВІКУ

Сонет

Перегорнута долі сторінка.
Час поставить нову мету.
Відцвіло… з абрикос пелюстинки
Завірюхами в коси метуть.

Вийшла в сад, поверта на стежинку.
Як їй хороше саме тут…
Тепла, тиха, сонячна жінка
Випромінює в світ доброту.

Буде погляд її шугати
По сліду журавлиного крику,
Хоч роки - ніби хрест на плечах.

Хто із вас має щастя кохати
Срібну жінку осіннього віку
З чистим небом весни у очах?

2006

 

МАТИ

Ну, от і все! Роз'їхалися діти…
Стоїш сумна і сльози на очах.
Роз'їхались… І сонечко не світить.
Печаль зі смутком час цей повінчав.

Та ось дзвінок: "Матусю, я в дорозі!"
Немов кладе по царині ріллю,
В колінах тремт, присіла на порозі…
"Матусенько, я так тебе люблю!"

Прості слова, а ти вже - мов на крилах,
Бо почуття із самої душі.
Ти лиш одне у Бога попросила:
- Миттєвості, скінчатись не спішіть!

І сталося - Господь залишив крила.
Окрилена, в Любові далебі
Все те тепло, що діточкам дарила,
Сторицею вернулося тобі!

2005

 

* * *

Доле моя, доле -
Чайка білокрила.
Чом щедра, як поле?
Ще не заговіла?

Відкладемо справи.
З непідробним лоском
Заговини справим
Перед довгим постом.

Перед довгим постом.
Перед розлучанням
Прибуло у гості
Втрачене кохання.

Прибуло нівроку,
Коли вже й не кликав.
Я ж за довгі роки
До самоти звиклий.

Зашкарублу кригу
Наче вітром здуло.
В мить догори дрига
Все перевернулось.

Не здійма у гору
Смерть косу залізну.
Як кохання поруч, -
Помирати пізно!

2005

 

Сторінки

Скачати: 

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 115 книг;
1,417 статей;
327 авторів.

ВАЖЛИВО!

Оригінальні тексти! Захищено!
Угода про дотримання авторських та інтелектуальних прав

Пишіть реферати та курсові.

При передруці посилання залишайте на місцях!

Нова фраза

Цікава фраза з сайту
Українські афоризми "Нові сучасні афоризми"

Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2013-2014 (4) 2014-2015 (10)