голодомор

Перед заходом звучить «Панахида за померлими» Є.Станкевича

Початок мітингу.

Звучить музика з «Реквієму» Д.Б.Перголезі «Stabat Mater Dolorosa» ч.1 або «Amen» ч.13.

Музика поволі стихає.

На фоні музики дикторський текст:

Диктор: І бачив я, і чув одного ангела, який летів посеред неба і промовляв гучним голосом: «Горе, горе, горе всім жителям землі…»

І побачив я великий білий престол і Сидячого на ньому,

3 розділ. Історичні довідки та свідчення очевидців

22 листопада 2008 року біля пам'ятного знака жертвам голодомору та політичних репресій відбувся мітинг, який відкрив голова районної державної адміністрації А.М.Немченко.

14 листопада у смт Чаплинка на площі 200-річчя Чаплинки по вул. Леніна відбулася акція вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років "33 хвилини".

В акції взяли участь представники відділів районної державної адміністрації, школярі та учні професійного аграрного ліцею, педагогічні колективи, небайдужі мешканці селища. У руках молоді люди тримали плакати з назвами населених пунктів Чаплинського району, які постраждали від Голодомору 1932-33 років.

Піниться в березі Буг,
темний від крови.
Тягнуть заржавлений плуг
діти і вдови.

Вітер ворушить золу.
Холод і голод.
Крильми волочать ріллю
ворон і голуб.

Небо - як віко труни.
Поле жалоби
всіяне дітьми війни
й культу особи.

...Пам'ять сидить за столом
в хаті над Бугом.
Слово іде за пером,
наче за плугом.

І пішло Україною лихо!

Ні татари, ні турки, ні ляхи
Не зуміли тебе підкорить,
Та знайшовся тиран, що до праху
Українців рішив спопелить.

Завинили ми тим, що любили
До нестями свій зоряний край,
Тихі верби над ставом похилі,
Цвіт калини і росяний гай.

Що любили ми землю і працю,
Поважали батьків заповіт:
Що земля - то є матінка наша
І трудитись на ній треба в піт.

За любов нас земля годувала,
Хліб в достатку в нас був на столі,
Та Москва свою "лапу" наклала
З батьком Сталіним на чолі.

Блукають люди... Тіні, як примари
У безнадії вимира село.
Такого звіку горя не було...

Валерій Кулик

І це все було з нами - у ХХ столітті. Умирали з голоду діти, губили свою пам'ять літні люди - велика біда стояла над світом. Степова Чаплинка була в епіцентрі цього жахливого буття.

...Стояв над світом великий мор...

Геніальний драматург сучасності уродженець Чаплинки Микола Куліш у своїй безсмертній драмі " 97" змалював жахливі дні Голодомору, факти людоїдства в Україні.

Голод не тітка

"Голод не тітка", - каже бабуся
"Голоду-тітки" дуже боюся.
Глянь: на світлині дитятко вмирає,
"Хто це зробив?" - серце питає.

Хліб забирають, Христос - роздавав.
Серце і душу велику він мав.
Чорнії душі у чорному тілі
Хіба то люди? То - справжні звірі.

Всіх покосили - старих і маленьких,
Серце болить за невинних, рідненьких.
Хай чистим колоссям у небо зринають
Їх чистії душі, хай пісні співають.

А ми - козачата. Ми - пам'ять народу.
І нам боронити священну свободу.