Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Нариси з історії Бериславщини. Випуск 1
Йосип Файчак. Світ вирує
Бериславщина. Рік 1904
Нариси з історії Бериславщини. Випуск 7
Анатолій Анастасьєв. Борозенське - це з-під лемеша

«Вогонь скорботи в серці на віки!»: Сценарій мітингу-реквієму до Дня пам’яті жертв Голодомору // З Україною в серці: Збірка сценаріїв урочистих мітингів до державних свят. – К.-Херсон: Просвіта, 2015. – С. 46-50.

«Вогонь скорботи в серці на віки!»
Сценарій мітингу-реквієму до Дня пам’яті жертв Голодомору

Перед заходом звучить «Панахида за померлими» Є.Станкевича

Початок мітингу.

Звучить музика з «Реквієму» Д.Б.Перголезі «Stabat Mater Dolorosa» ч.1 або «Amen» ч.13.

Музика поволі стихає.

На фоні музики дикторський текст:

Диктор: І бачив я, і чув одного ангела, який летів посеред неба і промовляв гучним голосом: «Горе, горе, горе всім жителям землі…»

І побачив я великий білий престол і Сидячого на ньому,

від лиця якого втікало небо і земля і не знайшлося їм місця.

І бачив я мертвих: великих і малих, стоячих перед Богом.

І книги розкриті були, і інша книга розкрита, яка є книгою життя.

І судимі були мертві по написаному в книгах,

відповідно з ділами своїми.

І витре Бог всяку сльозу з очей їх,

І смерті не буде вже, ні стогону, ні хвороб уже не буде,

Тому ще це – вже минуло …

(«Євангеліє. Одкровення від Іоанна»).

Музика звучить трохи гучніше. Ведучі під музику виходять до мікрофонів. Музика стихає.

Ведучий 1:           Пам'ять від жаху кричить,

Серце від болю щемить,

За убієнних безвинно

Синів і дочок України!

Ведучий 2:          Діток малих – повбивали,

Тебе – на хресті розіп'яли.

Рік 33-й – Голгофа твоя,

Квітуча Вітчизна моя!

Ведучий 1: Грозовою, чорною хмарою навис над безкраїми просторами України 33-й.

Ведучий 2: Вибухами грому лунали нові слова: «колективізація», «продрозверстка». Та не слова лякали, а те, що за ними коїлося.

Ведучий 1: Від села до села, від хати до хати йшли підводи, завалені мішками з зерном; зерном просоленим тяжким трудовим потом селянина.

Ведучий 2: Всі думки і надії українського селянина були завжди пов'язані з землею, з золотим пахучим колосом, зрощеним на ній.

Ведучий 1: Селянин – це був працьовитий, розсудливий клас – клас хазяїв на землі, який і чути не хотів це - «колгосп» та «колективізація». Хотів лише одного – мати своє: коника, корівку та клаптик землі.

Ведучий 2: Але цієї свободи Духу не могла стерпіти тиранська влада, яка своїм гаслом обрала «червоний терор». Селяни раптом стали «кулаками». Священики – «контрреволюціонерами», а бандити і бунтарі стали «вождями».

Ведучий 1:          Обдирали селян, наче липку.

Мав коня – то вже був з куркулів.

Супротивних – в Сибір, там, крізь шибку

Скільки глянеш – дроти таборів.

В таборах – той, що землю леліяв,

У буремні відстояв грудьми,

«Вождь великий» всю тундру засіяв

З України моєї кістьми.

Ведучий 2: Завжди українці з любов'ю і теплом відносилися до птахів. Півниками розписували печі, а з лелекою пов'язували дітонародження. «Ластівко», «зозуленька» називали коханих. Підгодовували пташок… Але тієї страшної весни пташки стали здобиччю. Та якби то тільки птахи – миші, щури, коти, собаки – все було жаданою їжею. І навіть… люди.

Ведучий 1: Люди стрімко вимирали, але найстрашніше – голодна смерть дітей.

Ведучий 2:          Жменьку муки замісила,

Гіркою сльозою її посолила.

Чим нагодувати дитятко,

Маленьке моє янголятко?

На цьому тексті ведучої на другому плані з'являються діти в білих полотняних сорочках з шматками сухого хліба в руці. Хліб тримають, наче свічку.

За дітьми стоїть Скорбота в довгому чорному плащі, зі спущеним на очі капюшоном.

Звучить музика «Бразильска Бахіана» Е.Вілла-Лобос, на фоні якої, як привид, виходить перша дитина, інші діти стоять позаду з понуреними голівками.

Дитина 1:            Мамо, чому ти холодна така?

Прокинься, не спи так довго!

Плаче Настуня мала

Доня твоя голодна!

На тексті підходить 2-а дитина з хлібом-свічкою в руці. 1-а дитина закриває хліб долонями і відходить на другий план.

Дитина 2:            Мене – Васильком звали,

Мені пішов 9-й рік,

Матусенька моя померла,

А я злякався татка, і утік…

За 2-ю дитиною на останніх словах виходять, взявшись за руки 3-а та 4-а дитина.

Дитина 3:           Смерть зайшла і в нашу хату

Любий таточко помер…

А матусенька рідненька –

Маковиння заварила,

Ввечері нас напоїла

І спимо ми дотепер.

Дитина 4:           Мамо! А як виросту я –

Такою гарною стану,

Ну, як Маруся, сестричка моя!

І обличчям, і станом.

Буду слухати солов'я

З вечора і на світанку

Скорбота:           Спи, дорогенька дитинко моя,

Вже не настане голодний ранок

Діти відходять, тримаючись за руки на другий план.

Скорбота:           Померли діточки…

Померли янголята.

Летіть до Бога, в небеса!

Колись настане і за вас розплата…

За ваші душі і зупинені серця.

Музика звучить гучніше.

Діти розвертаються на словах «І за вас розплата» і дуже повільно відходять в глибину.

Скорбота, закінчивши текст, теж розвертається.

Діти повинні вишикуватись так, щоб Скорбота була їх центром. Скорбота розкриває над дітьми свій чорний плащ і виводить їх за пам'ятник.

В цей час ведучі виходять до мікрофону.

Ведучий 1: Неможливо зараз оцінити увесь масштаб тогочасної катастрофи. Складно нам ситим зрозуміти, як-то немає ні крихти хліба, ні картоплини, анічогісінько. Що робити бідній матері, коли на неї тижнями, місяцями дивляться запалі очі голодних діточок.

Ведучий 2: Так! Нам ситим, важко повірити і таки багато хто і не вірить, що за велике щастя була перепічка з лободи. Ми сьогодні вимірюємо своє життя непомірними забаганками, їздимо на курорти, купуємо автомобілі, гуляємо в ресторанах, їмо вдосталь, але не перестаємо зводити хулу на всіх і все, бо так звикли, все нам складно. Але ж це як і що порівнювати - комусь для щастя не вистачає чорної ікри, а комусь, як у ті далекі голодні часи - мерзлої картоплі.

Ведучий 1: А наше головне завдання - ніколи не забути і нізащо не допустити повтору катастрофи, повтору знущання над українським народом.

Ведучий 2: Мітинг вшанування пам'яті жертв голодомору на Україні оголошується відкритим.

Звучить гімн України. Далі відбуваються виступи очільників краю, очевидців трагедії та інш.

Лунає у запису церковний дзвін. До мікрофону виходять представники релігійних конфесій. Дзвін поволі стихає.

Виступ представників релігійних конфесій. Молебень. Панахида.

Ведучий 1:           Гуде земля, лунає спів церковний

А мученики всі пред Господом стоять.

Те, що було в цей рік голодний

Нам, браття, треба пам'ятать.

Ведучий 2:          І сльози, і нестримний біль

За ті родини, що стоять перед очима,

Ми не забудемо про них,

Про жертв тоталітарного режиму.

Ведучий 1: Пом'янемо мовчанням великих мучеників нашої історії, жертв небаченого варварства і жорстокості – червоного терору, приєднавшись до Всеукраїнської хвилини мовчання.

Хвилина мовчання. Звучить метроном.

Ведучий 1:          Ми принесли вам квіти і свічки,

Ви в нашій пам'яті – навіки.

Батьки, сусіди, чоловіки й жінки,

І ви – замученії діти.

Фоном звучить у запису музика Д.Б.Перголезі («Stabat Mater», «Amen»).

Ведучий 2: Запрошуємо вас покласти квіти до пам'ятника цим німим свідкам тієї страшної біди нашого народу – жертвам тоталітарного режиму.

Музика лунає голосніше. Відбувається покладання.

 

Сценарій з доробку
Херсонського обласного Палацу культури

Коментарі

Клас

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 116 книг;
1,466 статей;
340 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (6)