Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Наталя Коломієць. Дорога до себе
Анатолій Анастасьєв. В яблучко
Вісник Таврійської фундації. Випуск 7
Микола Братан. Їде батько Махно
Іван Немченко. Євангеліє від Кобзаря
Любов Єрьомічева. Дев'ятнадцать
2.1. Формування військових загонів Никифора Григор'єва (серпень-грудень 1918 р.)

Зміст

Розділ 2. Повстанський рух під проводом Никифора Григор'єва

2.1. Формування військових загонів Никифора Григор'єва (серпень-грудень 1918 р.)

Навесні 1917 року Григор'єв був офіцером Бердичівського гарнізону - включився в українізацію частин російської армії. Як активіст українського національного руху проводить значну просвітницьку роботу. Його запальні виступи на мітингах з інтересом і співчуттям слухали десятки тисяч солдатів.

Як стверджує дослідник Ю.Дмитренко, незабаром Григор'єв створив український полк і ніби отримав за це звання підполковника. А В.Горак зазначає, що коли Радянська Росія у 1918 р. посунула на Україну, Н.Григор'єв виявився одним з нечисленних оборонців українського уряду.

Ю.Дмитренко стверджує, що Григор'єв нібито взяв участь у перевороті 28 квітня 1918 р. і за це Гетьман П.Скоропадський підвищив Н.Григор'єва до полковника.

Відхід від Центральної Ради пояснюється легко - досвідчений військовий, прихильник створення українських збройних сил, Н.Григор'єв не міг не розчаруватися у антимілітарній політиці Центральної Ради. Він небезпідставно сподівався, що колишній генерал царської армії П.Скоропадський зуміє створити боєздатні збройні сили.

З однієї сторони, надії Григор'єва виправдалися, Гетьман справді серйозно узявся за створення української армії, але з іншої сторони Григор'єв глибоко розчарувався у національній політиці Гетьманату, який значною мірою опирався на проросійські налаштованих землевласників і підтримував їх проти селянства, інколи дуже жорстокими діями.

Уряд генерала Павла Скоропадського повністю дискредитував себе невдалими кроками у внутрішній і зовнішній політиці, не зумівши, зокрема, вирішити аграрне питання на користь українських селян. А це було най болюче для України питання.

Гетьман зробив ставку на відновлення крупних поміщицьких латифундій, в чому була зацікавлена і німецько-австрійська окупаційна влада.

Підтримуючи гетьмана, поміщики наполягали на тому, що дрібні селянські господарства неспроможні забезпечити виробництво великих товарних партій сільськогосподарської продукції, як того вимагали від української сторони розорені війною Німеччина і Австро-Угорщина. Але останні, в свою чергу, не могли виконати своїх зобов'язань щодо поставок в Україну промислових товарів та сільськогосподарського реманенту. Це загострювало до краю й без того напружену політичну і соціально-економічну ситуацію в українському суспільстві. Репресивні дії гетьманських каральних загонів, що часто спиралися на допомогу німецьких команд, тим більше провокували населення на збройний опір.

У той момент Григор'єв встановив у контакт з представниками "Українського Національного Союзу" центру легальної опозиції правлінню гетьмана П. Скоропадського і незабаром отримав від них завдання виїхати до Олександрійського повіту Херсонської губернії і організувати там масове повстання проти гетьманців, австро-німецьких окупантів та їх прибічників.

У серпні 1918 р. Григор'єв приїхав до села Верблюжки.

Через деякий час він очолив створений там партизанський загін із 175 селян - бідняків і розпочав повстанські дії, що спочатку мали суто локальний характер. Як зазначає відомий дослідник цієї теми В. Горак, "самого отамана Григор'єва навряд чи справедливо було б вважати засновником повстансько-партизанського руху на Херсонщині. Факти свідчать, що цей революційний за своїм змістом рух виник і розвивався в Херсонській губернії ще до появи тут самого Григор'єва. В різних місцях (біля Помошної, Вознесенська та ін.) діяли загони таких селянських командирів, як Горбенко, Масенко, Павловський, Ткаченко, Таран та ін.

Безсумнівна заслуга отамана Григор'єва полягала саме в тому, що він зумів виділитись серед інших ватажків своїм безперечним військово-організаційним талантом і врешті-решт з'єднати всі ці повсталі загони у єдину велику повстанську армію, що підпорядковувалась єдиному військовому командуванню. Восени 1918 року до неї вже входило близько 120 загонів і бойових груп, її загальна чисельність становила тоді близько 6 тис. чоловік.

В листопаді 1918 р. Н.Григор'єв продовжував формувати загони, переважно в околицях Холодного Яру. Так, в Цибулеві він створив відділ з трьох сотень. Збільшив сили у Веселому Куті, Плоському, Дмитрівні, Диківці, Косівці - місцеві козаки охоче вступали до його загону. Ці села знаходилися в районі Чорного лісу та лісу Чути, які складали колись єдиний зелений масив з Холодним Яром.

За короткий час Григор'єв об'єднав навколо себе до 5 тис. повстанців.

Чи не першою його операцією став напад на залізничну станцію Куцівку, де зупинився австрійський ешелон з набоями і зброєю. З Олександрії для наведення порядку був висланий німецький загін. Григор'єв не побоявся дати бій вишколених Першою світовою війною німецьким солдатам. Під виселком Валковим селяни влаштували засідку. Григор'єв вміло використав гористу місцевість і, несподівано вдаривши з укриття, захопив німецьку артилерію.

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 116 книг;
1,466 статей;
340 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (6)