* * *
Як серце палає від болю,
Лютує в душі, гомонить,
Так подих до рідного дому
Завжди у долоні лежить.
І де б не ступив би ти, сину,
Завжди повернешся туди,
Де хата стоїть край долини
Та квітнуть вишневі сади.
Полинеш у спогади-мрії,
Де літ чарівний перелив,
Де був ти малим і надії
Та щастя в долоні ловив.
Почуєш той голос діброви,
Що вічно тебе чарував,
Як квіти оті веселкові,
Що в коси дівчині вплітав.
Там перше кохання зосталось,
В якому себе ти пізнав.
