* * *
Сипучий голос безвиході
Рвав душу навпіл.
«Глухий кут, глухий кут», —
Стукало налякане серце.
Зазираю у вічі перехожим
Шукаю хоч крихти розуміння.
У відповідь – холод байдужості.
Глухий кут, глухий кут.
Хочеться заплакати як в дитинстві –
Голосно і надривно.
Господи, мені так потрібна допомога.
Сьогодні, зараз, цієї миті.
«Глухий кут, глухий кут», –
Кричить, перегукується тиша.
«Глухий кут, глухий кут», –
Відлунює стоголосо у скроні.
У відчаї торкаюся стіни…
