На Тараса
Він розбив доби тверді окови,
Дитям збагнув вже волелюбний зміст
Пісень своїх дідів. Він кинув міст
Із рабства до висот, де рідна мова
Озброює і владно кличе діять;
Снагу дає ясним трудам рости,
Що другим шлях до тої ж висоти
Освітять в час, як схопить безнадія
Думок охлялих і жбурне на дно,
Коли уже здається все одно,
В яких світах нащадкам не блукати.
Горить у нього юнаків любов,
Дітей і матерів єдина кров,
Для супостата завжди він іклятий.