* * *
І знову брат іде на брата…
І знов побита сином мати.
Хіба так можна, лютий кате,
Мою Вітчизну убивати?
Ми не живем, а виживаєм,
Коли в кишені дві копійки.
А нам назвуть це пекло раєм,
Зголосять мир – і знов до бійки!
Ворожа куля та проклята
Цілує груди. Що ж сказати?
Буває, смерть – лиха розплата,
Буває, смерть готує «влада».
Та краще кожен день, мій брате,
За тебе жити й помирати,
Лице стражданнями умити…
Братерську кров лиш не пролити.
