Наумич Валентина

Валентина Наумич (1942–1996) - поетеса, член Національної Спілки письменників України, просвітянка.

Народилася 8 січня 1942 року в селі Зубівщина Коростенського району Житомирської області в сім’ї селян. Перший вірш написала в 6­му класі. Закінчила Малозубівську середню школу, Чернівецький кооперативний технікум, у 1967 р. – Львівький торгово­економічний інститут. Працювала у Таджикистані старшим інженером­економістом на шовковому комбінаті. 1972 року повернулася у Коростень. У 1991 р. переїхала з чорнобильської зони у Херсон. Друкувалася у республіканській пресі, в альманасі «Степ», канадському журналі «Промінь». Перша книжка «Є життя – лиш одне, без повтору…». У 1996 р. видала збірку поезії «Голос журби», а також поему про гетьмана І. Мазепу «Пісня вола над сивим Дніпром». Часто у своїй ліриці зверталася до шевченківської творчості («Благослови, пророче!», «Чеченські акорди»). Видала 9 поетичних збірок, в тому числі збірки для дітей.

Прийнята до НСПУ посмертно.