Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

М.Братан. Парасолька йде по місту
Вісник Таврійської фундації. Випуск 3
Олег Олексюк. Затуманені плачем
Олег Олексюк. Школа-Либідко
Вісник Таврійської фундації. Випуск 4
Микола Швидун. Стою на перехрестi
Микола Братан. І краса, і держава
І краса, і держава
Нарис про Олеся Гончара
2007

У студентські літа його заполонила могутня сила Франкового "Мойсея", він писав перед війною дослідження про цей геніальний твір. Певне, й на фронт вирушав, і дорогами війни простував, несучи в душі карбовані ритми оспіваного Каменярем неспинного народного поступу. І, мабуть, не раз відгукнулося в солдатському серці оте пристрасно-щемливе звернення Мойсея до свого народу:

Ти мій рід, ти дитина моя,
Ти вся честь моя й слава.
В тобі дух мій, будуще моє,
І краса, і держава.

У фронтових поезіях старшини мінометної роти Олеся Гончара знаходимо рядки, які перегукуються зі строфами улюбленої поеми Франка.

Батьківщино, для нас підійми
Чорну хмару далеку.
На безводді потріскались ми,
Ніби камінь у спеку.

Або ж:

Свою землю, далеку, святу,
Не забудем до згуби...

І справа тут не тільки в ритмічній співзвучності. Було необорне відчуття спільності долі народної і власної, глибоке осягнення "духу непокірливості й волелюбності" радянського народу, відчуття руху історії, котрий не зупинити ніяким темним людиноненависницьким силам.

Фронтовими вогненними дорогами учасників визвольного походу Радянської Армії вела священна ненависть до фашистських варварів, священне почуття помсти за руїни, кров і наругу. Та вела воїнів-визволителів і велика незнищенна любов до народу і народів, до товаришів по зброї, з якими все ділилося пополам, до близьких і рідних, суджених і омріяних, вела невгасна віра в гуманістичні начала, в прогрес, "у високе покликання людини". І коли відтак у його творах критики одностайно відзначатимуть натхненно оспівану красу вірності, то ця висока краса - з любові, яка воістину перемагає смерть.

На стотрудних шляхах війни у майбутнього автора "Прапороносців" був достеменно такий же, як він напише про Гоголя, "захват перед народною силою, гімн воїнській товариськості, військовому побратимству, лицарській відданості захисників Батьківщини". Там, на фронті, у Олеся Гончара визрівав задум відтворити у художньому слові велич народу, яка відкрилася по-справжньому "в ті похмурі дні й освітлені пожежами ночі"... Але звідки такий рвійний тріумфальний творчий злет, незрівнянна сила художнього відображення "всього, що разом пережито, в походах вистраждано"?.. І тут знову б хотілося звернутися до аналогії зі славетним полтавцем, про якого в цитованій уже статті "Гоголь і Україна" О.Гончар пише: "Навіть серед київських урвищ та круч, де інший спостеріг би лиш ерозію грунтів, цей закоханий мрійник у поетичному екстазі вловлює щось гармонійне - така вже сила любові (підкреслення наше. - М. Б.), таке чудодійництво генія. І це ж тут він вигукне своє знамените: "Я совершу!"

А хіба не так уловлював гармонію у вировищах і жахіттях війни натхненний творець "Прапороносців", "Модри Каменя", "Людини і зброї", "Циклону"? Хіба не силою любові пояснюється чудодійництво багатьох "вершинних", як відзначають дослідники, та й рядових (аж ніяк не ординарних) його творів.

Витоки таланту Олеся Гончара дехто схильний шукати - і небезпідставно, либонь, - у глибині родоводу письменника, бо хіба ж не володіли природним відчуттям гармонії ті, хто дав йому у спадок гордісне прізвище. Та мусимо конче спом'янути при цьому бабусю, "чия безмежна ласка, доброта і любов" замінили в сирітстві Сашкові материнську любов. "Вона відзначалася щирою вродженою любов'ю до людей, в її образі ніби втілювалося для мене все краще, що є в нашого народу: працьовитість, чесність, справедливість, безмежна доброта, обдарованість", - читаємо в "Письменницьких роздумах".

А ще згадаймо того, хто дав майбутньому письменникові "чисто українське ім'я Олесь" - учителя мови ї літератури, котрий зумів своїм учням "прищепити палку любов до рідного слова, красного письменства". Скажемо більше: він був, до певної міри, літературним інститутом для майбутнього письменника, бо ж розкривав перед ним секрети художнього, поетичного слова. Якось у колі своїх друзів-учителів О.Т.Гончар повідав, звідки воно починалося в ньому, зачудування словом. Напише, було, вчитель на дошці рядки з вірша, як-от: "Ой шумить у полі та овес, їде сам директор МТС", - і кожне слово, кожен звук і призвук розкриває у його неповторній ролі, пісенному чарі, чи, як сказано відомим вченим, у "стилістичному ореолі". Відтак буде багатолітня літературна освіта, творчий досвід, але ті шкільні відкриття важко переоцінити.

посудомоечная машина

По закінченні семирічки в с. Бреусівці Козельщанського району на Полтавщині п'ятнадцятилітній Сашко Гончар іде працювати до редакції районної газети "Розгорнутим фронтом". Вибір трудового шляху не був випадковим. Як свідчить полтавський письменник Олесь Юренко, ще навчаючись у школі, Олесь Гончар "раз у раз випробовував своє перо", друкувався на сторінках молодіжної преси. У районній газеті, за словами О.Юренка, який там секретарював, "Олесь Гончар одразу ж включився в роботу, весело так, усміхнено. І так просто, ніби був він серед нас не новачок, а старожил. І працював він невтомно, і працював він багато - як на свої п'ятнадцять літ, то дуже багато" (О.Юренко, "Не проспати роси", газ. "Комсомолець Полтавщини" від 1 квітня 1978 р.) Писав молодий газетяр не лише статті й нариси, а й перші оповіданнячка для піонерської газети "На зміну", перші вірші...

Наступного, 1934, року за комсомольською рекомендацією Олесь Гончар вступає до Харківського технікуму журналістики, якому, на прохання студентів, невдовзі було присвоєно ім'я Миколи Островського. Вчився добре, відзначався дивовижною працездатністю. У листі до друга писав 1935 року: "Робота, робота, робота. Глянь уперед - і аж до горизонту по полю життя: робота - вчитись, робота - вчитись. Але охота в мене робити і вчитись, звичайно, невичерпна, як джерело". Жадібно вбирає юнак зачарованою душею враження від життя - після журналістської практики, "приємного заслання" в Миропільський район на Сумщині, він зізнавався: "Вражень стільки, що душу розпирають".

Майбутній журналіст живе неспокійним, цікавим, активним, як сказали б ми сьогодні, життям. Багато читає художньої літератури, відвідує театри, слухає на літературних вечорах Миколу Асєєва, Костя Гордієнка, а на відкритті пам'ятника Шевченку - Всеволода Іванова, Янку Купалу, Івана Кулика, Івана Микитенка. Коли помер Микола Островський, він їздив у Москву на похорон, стояв у почесній варті. "Сум і горе... Важко передати нашу юнацьку печаль словами - помер автор безсмертного твору - роману "Як гартувалася сталь"... Після похорону улюбленого письменника три дні "розвідував велику країну Москву". Був у Мавзолеї Леніна, про який написав під свіжим враженням: "Пройдеш, оглянешся і даєшся диву: скільки може створити людина за 50 років! Істинно, що геній - це максимум працездатності..." Навіть з цих частково наведених фактів видно, яким духовно наповненим було життя юного Олеся Гончара на порозі його літературного розвою.

На відмінно закінчивши технікум, О.Гончар іде працювати в харківську молодіжну комсомольську газету "Ленінська зміна". Працював там, однак, недовго - восени 1938 року після успішного складання екзаменів його прийнято до Харківського університету. Щастю юнака не було меж. "З замиранням душі слухаю кожне слово, що доноситься з кафедри", - пише він в одному з листів.

Вчився і працював до самозабуття. "Учусь, як віл. Латинь, французька, церковнослов'янські пам'ятки". І цілком слушно зауважує друг юнацьких літ (О.Юренко): "Так з великої праці виростав і великий талант".

Автор: 

Сторінки

Персоналії: 
Скачати: 

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 116 книг;
1,466 статей;
340 авторів.

ВАЖЛИВО!

Оригінальні тексти! Захищено!
Угода про дотримання авторських та інтелектуальних прав

Пишіть реферати та курсові.

При передруці посилання залишайте на місцях!





Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (6)