Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Голос Батьківщини. Випуск 5
Микола Каляка. Збуджені альманахом “Степ”
Іван Немченко. Шевченкова офіра
Вісник Таврійської Фундації. Випуск 8
Анатолій Анастасьєв. Подорожник
Олексюк О.В. Поетика творів Миколи Братана
Поетика творів Миколи Братана
Літературно-мовознавче дослідження
2004
Бібліографічний опис: 

Олексюк О.В.
Поетика творів Миколи Братана: Літературно-мовознавче дослідження. – Херсон-Київ: Просвіта, 2004. - 44 с.

Актуальність дослідження зумовлена посиленим інтересом до літератури рідного краю. Метою літературно-мовознавчої праці Олексюка Олега Васильовича є спроба проаналізувати та класифікувати творчий доробок, визначити і обгрунтувати його проблематику, місце Миколи Братана в літературному процесі.
Новизна роботи полягає у цілісному дослідженні творчості М.Братана.
Методологічною основою "Поетики творів Миколи Братана" є принцип історизму. Методи дослідження: історико-генетичний, історико-функціональний та системний.
Робота розрахована на широке коло читачів. Видання може бути використане на уроках літератури рідного краю, позакласного читання, на заняттях літературного гуртка, на конференціях, а також у вузівській практиці.


Творчість Миколи Братана займає помітне місце в українській літературі. "Там, на півдні України, в "українськості" якої дехто сумнівається й досі, він був і лишається і кременем, і кресалом національної свідомості, і сином, і духовним батьком своєї Таврії, жагучою любов'ю до якої перейнятий кожний рядок його поезій.
Микола Братан – поет потужного вродженого таланту, полум'яного романтичного серця і доброго хліборобського працелюбства." [59].
Ще недостатньо висвітлено такі моменти, як простота й довершеність письма, глибина роздумів письменника Миколи Братана про такі поняття як любов, життя, доля, враження від баченого й пережитого, художня своєрідність поезії, її індивідуальність. Ця тема не нова, але потребує грунтовного аналізу, і в наш тривожний час надзвичайно актуальна, адже в своїх творах М.Братан прагне гармонії, закликає людину бути людиною, цінувати життя, не допускати фальші й лицемірства, берегти світле почуття любові та багатство своєї душі.
Про творчість Миколи Братана вже дещо написано. Найбільш цікавими на мій погляд є праці Станіслава Золотцева "Пам'ять над колоссям" (присвячена становленню та еволюції яскраво самобутнього таланту поета), Лади Федоровської "Наука поля" (рецензія на книгу "Правда хліба"), Леоніда Куліша "Образ Смаглявої Таврії" (про творчий шлях Миколи Братана), Юрія Голобородька "Горизонти творчих пошуків" (рецензія на поему "Поле з твоїм ім'ям") та "Люди степу" (рецензія на роман "Бережина"). Про мовну культуру нашого земляка слушно зауважив Олесь Гончар у глибокій і схвильованій статті "Цвіт слова народного": "...Лякатися треба сірості, а не тієї бурхливої відваги, з якою молодий поет часом вдається до мовного експерименту, коли він для вислову значної думки шукає неологізмів, переінакшує, оновлює слово затерте... у давніх словах сучасний поет знаходить нову свіжу образність.
Світ земний, немов дитина, –
У шляхах, як в сповитку.
Це пише Микола Братан у циклі поезій про Тюмень: "Ми п'ємо з одного кубка мандрів сонячний напій!.." – не знаю, як для кого, а для мене це образ справді поетичний, наповнений духом сучасного життя" [49].
Письменник Михайло Шевченко розвиває цю тему: "Талант і великий письменницький доробок, синівська любов, глибока освіченість, знання історії культури свого краю, а ще постійна чесність у відстоюванні народних ідеалів – завдяки цьому він став певним символом свого краю. Отак, скажімо, Полтавщина – це Володимир Малик, Чернігівщина – Снаніслав Реп'ях, Закарпаття – Іван Чендей і Петро Скунць, Запоріжжя – Петро Ребро, а Херсон – звичайно ж, Микола Братан." [59]
Як бачимо, оцінки переважно стосуються ідейно-змістових особливостей його творчості. Тобто, коментувалися ті його поезії, в яких поет висловив своє ставлення до суттєвих проблем, своє власне розуміння сучасності і дав відповідну характеристику подіям, що виринали в крутежі складного процесу демократизації суспільтва.
А те, що стосується специфіки його поетичної майстерності, тонкого ліризму та всього того, що відрізняє справжню поезію від посереднього віршоробства, – залишилося, так би мовити, "на інший раз".
Лауреат премії імені Андрія Малишка Микола Братан, за словами Леоніда Куліша, "вперто, твердо і надійно ввійшов в українську літературу. Перші віршовані твори засвідчували, що їх автор неординарний, непересічний поет, щиро закоханий в навколишнє життя з його радощами й прикрощами, болями й надіями... І в кожному творі гранично окреслювалась неперебутня любов до степових людей, серед яких народився й виріс, творчо змужнів письменник. Навіть одну з книг вибраних поезій він назвав "Степові люди". А ще характерною ознакою поетичних і прозових творів митця є колоритне, своєрідне, незашмуляне слово..."
Метою роботи є спроба проаналізувати та класифікувати творчий доробок, визначити і обґрунтувати його проблематику, місце Миколи Братана в літературному процесі.
Акцентуючи увагу насамперед на обсязі проблем письменника, ми передовсім прагнемо грунтовніше представити проблему своєрідності художнього стилю митця, провідних мотивів його творчості. У зв'язку з окресленою метою постало ряд завдань. Нас цікавить, що було привнесене традицією і що трансформовано, осмислено і переосмислено на основі індивідуальних, творчих морально-етичних міркувань, яким був власний художній світ Миколи Братана як поета і громадянина.
Завдання полягає також у характеристиці лексичних та образно-тропеїчних засобів у творах Миколи Братана та розкритті поетичного синтаксису письменника.
У нашому дослідженні ми звернемося до підходу, який ставить перед нами завдання функціонального опису усіх засобів, що являє собою складну цілісність смислових та формальних, внутрішніх та зовнішніх, екстралінгвістичних та лінгвістичних компонентів. Вдаючись саме до такого багатостороннього аналізу, ми маємо змогу описати кожне художнє явище в конкретній функції. Мова йде про те, що дослідження наше базуватиметься передусім на вивченні лексичного шару творів, бо лексика вважається головним будівельним матеріалом. До її аналізу підійдемо нетрадиційно, тобто до вивчення творів не на предметному рівні (як до словникового складу мови), а на функціональному, коли лексика вважається будівельним матеріалом конкретного твору і її не можна відірвати від контексту. Адже саме аналіз конкретної тематики лексики творів М.Братана сприяє розумінню їх неповторної своєрідності, виявленню особливостей поетики художніх текстів.

* * *
Ми щасливі, горді з того, що на білому світі є справжнє диво калинове – наша співуча українська мова, є розкішний мистецький світ, витворений розумом і серцем славних синів і дочок великого народу. З раннього дитинства пізнаємо велику правду художніх образів, які постають перед нами в мелодіях народних пісень, у чарівному світі казок, прислів’їв, легенд, загадок, віршів…
До нас приходить художнє слово, ми спрагло припадаємо і до сторінок поезії, і до прози, і до драматургії.
Юрій Мушкетик писав, що нинішню літературну ситуацію творять три складники: повернуті в літературу імена, так звані твори з шухляд і твори, написані на нинішньому етапі. Ось як він деталізує: "Вони індикатори нинішніх явищ; властива їм неординарність форми, відхід від інформаційно-описової манери викладу, емоційна напруга примушують нас вимогливіше підійти до сучасного літературного процесу". Ці слова певною мірою стосуються і Миколи Івановича Братана – людини непересічної долі, глибокого мислення, високого таланту. Його твори – це цілий світ бентежжя, палких дум, десятиліть боротьби за правду і людяність, високі гуманні почуття, зневага до тупості, зради.
Твори М.Братана гідно вплітаються у вінок української поезії. Слід відзначити, що глибину і суперечливість його особистості ми можемо оглянути лише у тісному зв’язку з тією складною історичною добою, за якої він жив, живе і творить.
Зрілість нашої сьогоднішньої літературної думки (включаючи до неї естетичну самосвідомість і культуру читача) дозволяє принципово і об’єктивно оцінити складне, суперечливе і разом з тим значне явище, яким є в українському письменстві нашої доби поезія Миколи Братана.
Він є продовжувачем традицій Андрія Малишка (використовуючи образи-символи: мати, Україна, дорога, Шевченко, додає нові: Гончар, вітер, степ, колосся)і Володимира Сосюри (тема інтимної лірики), Яра Славутича (жанр сонета), а також творчо збагачує літературні здобутки його сучасників [[
Кичинський Анатолій Іванович|Анатолія Кичинського]], Дмитра Павличка, Івана Драча, Бориса Олійника, Миколи Сингаївського.
Говорити про Миколу Братана дуже складно. І не лише тому, що про нього мало науково грунтовних праць, а й через те, що доторк до будь-якої сфери його буття виявляє потужний пласт подвижницької роботи. Ми – боржники перед Миколою Івановичем, бо ще далеко не осмислена духопідйомна, вибухова сила його творів, сила переконання, витончений духовний світ його ліричного "я", що вимагає від нас особливої настроєності, що прилучає нас до чогось такого щасливого і первозданного, забутого, але художньо закованого в слові. Його робота на совість бентежить, допомагає збагнути минуле й сучасне українського народу. Та щоб осягнути увесь неозорий масив його думки, для цього одного життя замало, бо треба стати врівень з ним.
На нашу думку, певну цінність становлять критичні статті, які з’явилися в пресі в останні двадцять років. Але не всі вони мають аналітичний характер. Частина із них є стислим викладом біографічних та бібліографічних матеріалів про письменника.
Поліфонічний дар Миколи Братана відкриває для нас письменник Леонід Куліш, який згадує, що "за те кругле, опукле, дзвінке слово йому не раз перепадало від чистоплюїв, шаблонщиків, котрі у своїй творчості щедро користувались так званим "зеленим словником", що свого часу був неодмінним підручним "порадником" редакторів." [49]
Відомий український поет Микола Василенко у статті "Жив як людина, не був я святим…" зауважує: "Художній талант – це особлива чутливість душі до навколишнього світу, до радощів і болів, як і до потворності й чорноти. Талант по-справжньому розкривається тільки у відсутність внутрішнього цензора, коли стіна кон’юнктури руйнується і митець виходить на простір моральної чистоти й свободи. Саме за демократії та незалежності М.Братану вдалося написати твори, в яких тема Батьківщини, спадкоємності поколінь звучить вільно й відповідально. Поетичний світ автора багатобарвний і багатозмінний, він радує і засмучує, але і надихає надією на перемогу добра й справедливості. Особливо в цьому плані прозоро прочитується вірш М.Братана "Життя":

Світ не запався! І чари в нім – є!
Що там троянди – картопелька квітне.
Дощ крапотить, і зозуля кує,
Й серце клекоче, брехні не підзвітне.
Жив, як людина, не був я святим,
Тягнучи плуга і трудячи жили.
Гріх мій – вклонявся богам, та не тим,
Що на поклони людські заслужили…"
[36, 5]

Справді, непередбаченим, нежданим і все ж закономірним у поетичному світі була з’ява цього художника, який пише вірші настільки здавалося б, прості, традиційні і в той же час сповнені глибиною пошукової думки, напруженого драматизму, суворої правди часу.
Микола Братан – лірик у найвищому вимірі цього слова. І романтик. Він не "виписав – виспівав свою Таврію: і Херсон, і рідне село (особливо у вінку сонетів "Правда хліба"), і кораблі, що виходять в море від таврійських берегів, і ці дивні журавлі, що не дають спати чутливим серцям, - все зігріте його душею. Більше того, свою рідну Таврію він "визбирав" у своє слово з усього світу."[59]

Сторінки

Скачати: 

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 115 книг;
1,417 статей;
327 авторів.

ВАЖЛИВО!

Оригінальні тексти! Захищено!
Угода про дотримання авторських та інтелектуальних прав

Пишіть реферати та курсові.

При передруці посилання залишайте на місцях!

Нова фраза

Цікава фраза з сайту
Українські афоризми "Нові сучасні афоризми"

Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2013-2014 (4) 2014-2015 (10)