– …Ми сьогодні вшановуємо солдатських вдів, наших колгоспниць, які винесли на собі тягар війни і все, що було після неї…
Голова колгоспу Федір Сидорович зняв окуляри, важенним кулаком провів по повіках, і очі його стали великими й вологими. Тоді повідомив:
– Усе було, дорогенькі мої: і коровами стерні орали, і сіяли з рукава, борони тягали вручну, за мотузки впрягалися.
Ще довго говорив голова. Усю правду про їхнє життя. Він хороший чоловік, Федір Сидорович. Справедливий. У таборах сидів, воював.
