Ярославська Т.А. Чуєш?; Я не боюся погляду лихого; Я цього хочу! Я така!; Маленька таємниця; Яблуко Едему; Співа душа

Чуєш?

Мало! Мені цього уже так мало!
Я дико хочу максимум відчуть.
Мої легені, чуєш? Вже вдихали
Повітря, яке можна осягнуть.

Туди! Туди, де важко тисне небо,
Куди відкритий шлях уже не всім.
Туди я маю, чуєш? Долетіти,
А не висіть в буденному житті.

Я хочу крила широко розправить,
Зірвати одяг, розірвать, мов тлін.
Я хочу, чуєш? Світ новий побачить.
Невже хтось зможе силу цю спинить?

Так важко нам змагатися зі світом,
Канони вічні розбивати в прах.
Я не готова, чуєш? Так лишити,
Лишити все, як вирішать за нас!

Я не боюся погляду лихого

Я не боюся погляду лихого.
Я не боюся темряви в душі.
Мене давно вже не лякає зрада
І ніж у друга, що тремтить в руці.

Позаду тихі сльози і образи,
Позаду сміх улесливих людей.
Я йду сама тернистим довгим шляхом
На ньому відблиски чужий тіней.

Не перша я, не я на нім остання.
Крокує поруч спрага до життя.
Лише вона невпинно надихає,
Вона одна, вона, як тінь моя.

Я не боюся погляду лихого.
Я не боюся темряви в душі.
Мене навчили в світі виживати.
Мені траплялись «добрі» вчителі!

Я цього хочу! Я така!

Чудовий ранок! День чудовий!
Співа, радіючи душа!
На моїм небі – ні хмаринки…
Лиш тихий вітер повіва…

Замріяна, мов від кохання,
Щасливо-сонячна без меж.
Мене надія надихає,
Тому я досягаю веж!

І сила волі, і натхнення,
І дика спрага до життя
Мене наповнюють до краю.
Я цього хочу! Я така!

Маленька таємниця

Твої вуста, лиш доторкнувшись,
Лишили ніжний теплий слід.
І він пелюсткою тріпоче,
Мов серце відбиває ритм

Дещо вибагливо – стидливо
Він проситься в любові світ,
А я сполохано-щасливо
Цілунок бережу від всіх.

Нехай маленька таємниця
Тобі спокуси додає.
Щоночі мрію тобі снитись
І бачить в снах своїх тебе.

За час короткий незбагненно
Ти рідним став, ти став близьким.
Від цих думок я шаленію,
Хоча боюся почуттів…

Яблуко Едему

Твої ласкаві, ніжні очі
Мене штовхають в дикий вир.
Ти мене змушуєш забути –
Хто я така. Хто ти такий.

Всі межі й дозволи змішались,
Перекрутились в голові.
Вперше в житті Закон порушить
Так сильно хочеться мені.

Солодке яблуко Едему
Зірвала – ось воно в руці.
Шматочок я вже скуштувала,
А решту лишила тобі.

Співа душа

Співа душа, коли тебе я чую,
Бринить сльоза, коли тобі болить,
Бо в моїм серці ти пустив коріння
І розум мій навіки полонив.

Ти моє тіло закував в кайдани,
Ти мої очі шорами закрив.
Ти кажеш біле – і я біле бачу.
Ти кажеш чорне – і мені чорнить.

Чи це любов, чи мука нездоланна?
Чи я щаслива, чи біда – мені?
Тріпоче серце і в палкім бажанні
Ці почуття боїться зрозуміть.