* * *
Я вірші тримаю, як кульку, за нитку,
Відпустиш – і враз очужілі вони.
І вже не мої, і вертаються рідко,
Немовби додому блукальці-сини.
І дивне у мене якесь материнство,
Що, втім, є не рідкістю в нашім краю, —
Ці вірші у серці носила з дитинства,
А стріну – погляну, і не впізнаю.