Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Олег Лиховид. Політичний компас виборця
Наталя Коломієць. Дорога до себе
Ейсмонт Є.М. Юшка по-королівськи
Микола Братан. Семенівське шосе
Олег Олексюк. Я для мами намалюю
Вірші
Бібліографічний опис: 

Бережко-Камінська Ю. Вірші // Молода муза: Вип. 3. — К.–Херсон: Просвіта; Євшан-Зілля, 2009. — С. 5-11. - [Зміст: «Я вірші тримаю, як кульку, за нитку...»; «Я – скрипка, налаштована на тебе...»; Лист Т.Г.Шевченку: (До запитання); На сповіді; Янголу; «Збилися дні у зграю...»; Молитва; «Не шукай мене в “сьогодні”...»; Весна].

* * *

Я вірші тримаю, як кульку, за нитку,

Відпустиш – і враз очужілі вони.

І вже не мої, і вертаються рідко,

Немовби додому блукальці-сини.

 

І дивне у мене якесь материнство,

Що, втім, є не рідкістю в нашім краю, —

Ці вірші у серці носила з дитинства,

А стріну – погляну, і не впізнаю.

 


 

                                

* * *

Я – скрипка, налаштована на тебе.

Торкайся мене ніжністю. Струна

Тебе відлунить і віддасть сповна...

 

До глибини

Просякнута тобою

Я буду йти, — веди мене, веди!

Вся – за тобою.

Я така, як – ти.

 

І в цім моє призначення – звучати,

Життя читати з нотного листа,

Де висота...

Де чистота...

 

Я – скрипка, налаштована на тебе,

Залишена у темному футлярі...

 

 

Лист Т.Г.Шевченку

(До запитання)

 

Світ, тобою залишений, —

Однаковий, не змінився.

Люди так само

Ділять скарби і надра,

Дивно живуть,

Наче вовки і вівці,

І зовсім не вірять

В „завтра”.

 

Треба – не гребують

Зрадою, підлістю, блудом,

Хто чим гаразд,

Аби і скоріш, і з шиком.

Звісно, ми різні,

Час нас колись розсудить,

Випише біль –

Найефективніші ліки.

 

Рабство? Є рабство.

Не зникло воно нікуди.

Просто у нім

Більше тепер лукавства.

Ми – кріпаки,

Хоч, наче і вільні люди,

Згідно, звичайно,

Із пунктами законодавства.

 

P.S.

Зовсім забула, —

Змін у нас, справді, багато:

Є Інтернет (штука, пов’язана з небом),

Лазерна зброя

І демократія Штатів

(Тільки ніхто

не хоче її у себе).

 

В шані „кохання”

У проявах нетрадиційних,

Стати героєм

Може фашист і вбивця,

В моді – перегляди фільмів ще

Багатосерійних,

А загалом –

Мало цей світ змінився.       

 


 

На сповіді

Втіш мене, батюшко, втіш мене, втіш,

Я не прошу перепустки до раю, —

В серці ніяк не загоїться вірш,

Слів у якого і досі немає.

 

Спокою, батюшко, все не дає

Те, що для мене таке невимовне.

Наче оркестр пішов у фойє,

Звуками залу забувши наповнити.

 

Сни мої в черзі стоять під вікном,

Деякі з них вже назад повернули.

Як же словами з пелюстками ком

Зошит наповнить, як бджолами вулик?

 

Батюшка довго дивився увись,

Наче німотно запитував Бога,

Лагідно глянув на мене: „Молись.

В нашому світі — нічого нового”.

                                                  


 

Янголу

І знову так, як і було раніше:

Все на місцях, провітрені кімнати.

Мій Янголе, пробач мені за вірші,

Яких я не могла не написати.

 

Нарешті наодинці ми з тобою.

Затихло все зсередини і ззовні.

Затихло так, як поле після бою:

Усі думки ясні і послідовні.

 

І кличе чай мелісою, жасмином,

І надвечір’я лагідне і сніжне.

А поспішати, Янголе, куди нам?

Я надто втомлена.

Я надто, надто грішна.

 

Усе так само. Хоч уже й не схоже

На те, яким  воно було до літа.

І вечір зорі над землею множить.

І сніг ряхтить.

І далі треба жити.

 


 

* * *

Збилися дні у зграю, —

Літо на перекосі.

Як я тебе відчуваю,

Золотогрива осінь!

 

В розпалі медоносні

Ранки. Їх час остудить.

Знаю, як пахне осінь.

І що після неї буде.

 


 

Молитва

Навіть не смію

Просити нічого,

Господи, —

Долі,

Дороги...

Осанно!!!

Все

Починається

З Твого порогу...

 

Навіть не смію

Казати «Чому Ти?»..

Знаю –

На благо.

Знаю –

З любові.

Кожен собі

Свою долю

Наплутав...

 

Господи!

Всує,

Грішна,

Намарно

Хлюпала словом,

Впускала зневіру...

Ти ж – як і завше –

Сонцем

Безхмарним...

 

Господи!

Дав,

І Даєш,

І Примножиш

Кожному –

Тільки

Спромігся б узяти.

Вибач...

Інакше

Молитись не можу...

 

Я – Твої будні.

Ти – моє свято.

 


 

* * *

Не шукай мене в «сьогодні», —

Я живу в непевнім дні,

Де думки невідворотні

На натягнутій струні,

 

Де кошлатиться «учора»

Й проростає в день новий,

Де не пройдені простори,

Нерозгорнутий сувій,

 

Де усе іще можливо,

Де усе ще визріва,

Де життя широка нива

Входить впевнено в жнива,

 

Де надій червоний парус

Креслить лінію криву.

Не питай мене про „зараз”, —

Я у ньому не живу.                                

                                


                                                  

Весна

Ох і небо!

Наче крига скресла!

Де не гляну –

Вийшло з берегів.

Як мені

Такі зробити весла,

Щоби твій

Оглянути розлив?

Щоби дна

В тобі не відчувати,

Веслувати –

Все одно куди,

Щоб горіли

Зорі-діаманти

У глибинах

Талої води.  

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 115 книг;
1,417 статей;
327 авторів.

Нова фраза

Цікава фраза з сайту
Українські афоризми "Нові сучасні афоризми"

Яндекс.Метрика


Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2013-2014 (4) 2014-2015 (10)