Марченко Л.В.

В моих руках последний рукописный литературный альманах «Эллинг» – 8-й по счёту, вышедший в свет в начале 1995 года. Перелистал его, перечёл заново, и тотчас душу ранила мысль: «Иных уж нет, а те далече...». Так и есть.
Покинул давно этот мир Яков Сегал, стихотворением которого открывается альманах.
Отдав досуг простой бумаге,
На ней творите чудеса.
Наград не ждите – ваши стяги
Пойдут на ваши паруса.
Эти строки он посвятил вдохновенным поэтам и прозаикам литературного клуба «Эллинг».

Зі Степаном Горлачем, українським письменником із далекого канадського Торонто, я особисто не був знайомий. Але він усе ж таки зайняв у моїй душі якусь частину. Так буває іноді, коли стороння людина несподівано входить у твоє життя, в чомусь стає взірцем, і нікуди від цього не дітися.
Пройшло більше двадцяти років, коли я вперше почув про Степана Горлача, а потім одержав від нього книги. І тільки зараз наважився розповісти про наше віртуальне знайомство та про його літературну творчість.

1. Мабуть, Господь послав Шевченка…