Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Молода муза. Випуск 3
Анастасьєв А., Лепешко В. Звідси починається Вітчизна
Іван Немченко. Світло надії
Наталя Коломієць. Дорога до себе
Любов Єрьомічева. Дев'ятнадцать
Наталя Коломієць. Дорога до себе
Дорога до себе
Поезії
2006
ISBN: 
966-7551-82-2
Бібліографічний опис: 

Коломієць Н.А.
Дорога до себе: Поезії. — К.–Херсон: Просвіта, 2005. — 115 с.

В новій своїй книзі "Дорога до себе" авторка, як завжди, не обминає гострих, болючих тем.
Людина і рід, людина і суспільство, нація і світ. Пошук гармонії в собі і навколо себе - це голос того, хто не пересиджує апокаліпсис у домашній тиші й красі, а вихоплює дисонансні ноти - якщо не для зміни, то бодай для аналізу.

 


Найтепліше

***

Їду у гості до мами,
В гості - на Водохреща.
Добре, що мама є ще -
Столи застеля рушниками.

В неї через дорогу -
Подруга, жінка літня...
Так, як і мама самітня,
Радість - на двох і тривоги.

Важко у пору зимову,
Час по обіду - вже й пізній:
Є заспівати з ким пісню,
З ким перекинутись словом.

Їду у гості до мами,
З друзями - на Водохреща.
Добре, що свята є ще
З шаною і піснями,
Добре, що десь ждуть мами.

19.01.03

А віра наливається, як вишня

Отцю Володимиру

Де взяться вірі в цих степах безводних:
Татари, турки, москалі бродили?
Наш рід козацький, ми не з благородних...
Нас Біблії в дитинстві не учили.

Ми, наче справжнє "перекотиполе" -
Жили й не турбувались днем прибулим:
Просили хліба і до хліба в долі,
Пісень співали тих, що десь почули.

Як після маку, зараз всі проснулись...
Згадали - треба душу рятувати:
До Господа обличчям повернулись,
Церкви і храми - нумо будувати!

...Ще зовсім юним, хлопцем безбородим,
Приїхав він до нас у край безбожний.
Всі думали, - дитина ще, тай годі,
Свідомість розбудити він спроможний!?

Отець Петро, ото був, - Справжній Отче.
А цей... хіба що ризу потримати:
Такий собі, худенький чемний хлопчик...
Та де такому душу довіряти.

А він, як свічку, ніс в долонях віру,
Від пломінця давав усім погрітись.
Проглянулась в людських серцях довіра,
Як пролісок, що зміг крізь сніг пробитись.

Його цікаві про Христа розмови
Для спраглих в вірі - як роса цілюща.
Замішані на доброті й любові,
Вони дбайливо доглядали душі.

Той хлопець нині - настоятель Храму.
Звертаються всі: - Отче Володимир!
Господнє слово з вуст його бальзамом
У душі розливається незримо.

А віра... наливається, як вишня.
В свідомості людській свіча не меркне,
Певно й над нами зглянувся Всевишній,
Бо вже і в нас - в неділю йдуть до церкви.

07.05.04

Різдвяний дзвінок

Дзвінок з Франківська. Із Різдвом вітають.
- Христос родився! - в телефон кричать.
А я стою й від сорому згораю,
Не знаю, що у відповідь сказать.

- Христос родився! - знов мені у вухо.
А я у відповідь: - Спасибі, так же й вас!
Сміються друзі, знають - тут РОЗРУХА,
Розруха душ. Для віри - треба час.

- Славім його! - повинна ти сказати.
- Славім його, - я лепечу дитям...
І від розмови в серце входить свято;
І на свічу подовшало життя.

06.01.05


День Святого Миколая

Малий синочок і зернятко-доня
У гості Миколайчика чекають...
Бурмочуть щось під носика спросоння,
Під подушки долоньки просувають.

Знайшовши там "скарби дорогоцінні",
Все ширше розкривають сонні очі,
А я біля дверей стою, радію,
І теж до них у їхню казку хочу.

О, Барбі! І цукерки! І машинка! -
Кричить малеча. Щастя - через край.
А я дивлюся, і на серці гірко -
До мене не приходив Миколай.

Були ми ніби теж і добрі, й чемні,
Любили труд і старших поважали,
Але росли у вірі зовсім темні
І про Святого навіть і не знали.

Були в нас зовсім інші ідеали...

1994-2004 р.

 


Обірвана пісня

Моїй бабусі Христині

Пішов солдат у липень,
І обірвалась пісня…
Чекала дні і ночі,
Надію колисала.
Здавалось, від чекання -
Їй серце навпіл трісне,
Від сліз злиняли очі,
Душа німою стала.

Не трапилося дива, -
Все сталось, як і в інших…
Принесли похоронку,
Завила, як вовчиця.
Їй ніч тепер - родина,
Сестра їй найрідніша.
За матір їй - іконка.
Тепер вона - вдовиця.

Розрізали, мов лезом,
Щасливі сподівання.
В душі тавро хтось випік,
У жмуток збились мислі…
З рук випав долі келих,
Не допили кохання…
Пішов солдат у липень…
І обірвалась пісня.

03.03.04

 

Жоржинова пора

Знов завітала осінь, жоржинова пора.
В садку достигли яблука і падають додолу.
Гуде святково вулиця, щебече дітвора,
Знов дзвоник вересневий збира її до школи.

Біжать біленькі бантики - букетики в руках,
Щасливі і окрилені - не дивляться під ноги.
Стрибають милі бісики у сяючих очах.
Стою, у слід дивлюся їм і нахлинає спогад…

З яскравими жоржинами через усе село
Нас кликав також дзвоник в обійми мрій, між іншим.
Все фільмом прокрутилося: було - як не було…
Вже дідусі й бабусі ми, і все вже стало іншим.

Та в школу, як колись, знов вересень збирає.
Жоржинова пора дитинством напуває.

 

Молитва за сина

У світ широкий ідеш ти, сину,
Назустріч сонцю й холодним зливам,
Назустріч вітру, що б'є в обличчя…
Іди, не бійся - це Доля кличе.

Зустрінеш прірву - не зупиняйся,
Роби крок твердо і не вагайся.
Можливо він - і по лезу бритви,
Але з тобою - моя молитва.

Всесильний Боже, Творець Єдиний,
Візьми в опіку мою дитину.
Дай йому гордості, а не гордині,
Дай світлий розум моїй дитині.

Врятуй його від спокус гріховних,
Дай віри в Себе, багатств духовних.
Хай чорна заздрість, дочка капризу,
Не їсть його, як іржа залізо.

Щоб підла зрада ножа у спину
Не устромила моєму сину.
Щоб в серце відчай не вповз змією,
В людей дай віри йому Своєї.

Прошу Тебе, обдаруй сумлінням,
Пошли йому доброти й терпіння.
Почуй, ВСЕВИШНІЙ, мої благання,
І дай синочку палке кохання.

Всели у душу моєму чаду
Глибоку віру у силу правди.
Господь Високий, в мою дитину
Вдихни любові до України.

Іди, мій сину, у світ квітчастий,
Благословляю тебе на щастя!
І пам'ятай: у життєвих битвах
Тебе врятує моя молитва.

02.04.05

 

Сучасні діти

Сучасні діти, наче тії птахи,
Вже змалечку чека на них вояж:
Летять на південь, північ і на захіл,
А ми услід - читаєм Отченаш.

І чи повернуться до рідної домівки?
Надія, як весняний лід, - крихка...
Скоріше - доля дасть в життя путівку
Й не купить на зворотній шлях квитка.

Своє гніздо полинуть десь шукати:
Ще від Адама й Єви так було,
Але у серці будуть пам'ятати
Пенатів рідних запах і тепло.

А дні зникатимуть, як поміж пальців чотки,
Все справжнє й щире проковтне ПРОГРЕС,
І нам, батькам, - лише дзвінки короткі,
Або скупі на слово СМС.

01.04.05

 

Випускникам

Знов травень вдягнувся в убрання зелене,
Запрошує весну на вальс.
І дзвоник шкільний, голосистий, веселий,
Не кличе вас більше у клас.
Стоять педагоги - думки десь далеко.
І радість, і біль водночас.
А вчителька перша всміхається тепло,
Згадавши маленькими вас.

Лебідки-дівчата, привітливо-милі,
Як зорі, красою горять.
І хлопці-орли свої плечі, мов крила,
Розправили гордо, стоять.
З букетами квітів із вами радіють
За успіхи ваші батьки.
Вам небо дарує і силу, і мрії,
В долоні кидає зірки.

22.04.05

 

Сторінки

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 116 книг;
1,466 статей;
340 авторів.

ВАЖЛИВО!

Оригінальні тексти! Захищено!
Угода про дотримання авторських та інтелектуальних прав

Пишіть реферати та курсові.

При передруці посилання залишайте на місцях!

Нова фраза

Цікава фраза з сайту
Українські афоризми "Нові сучасні афоризми"

Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (6)