Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Микола Тимошенко. Мій степосвіт
Микола Братан. Семенівське шосе
Микола Братан. Зорі падають в моря
Микола Василенко. Сердце - не камень
Олег Олексюк. Школа-Либідко
Вісник Таврійської фундації. Випуск 2
Микола Братан. Зорі падають в моря
Зорі падають в моря
Комедія
2000

Братан М.І.
Зорі падають в моря: Комедія. - Херсон: Просвіта, 2000.

ЗОРI ПАДАЮТЬ В МОРЯ

Комедія

Персонажі:

Зоя Шендрик — жінка-одиначка, 45 років.
Валентина — її дочка, 25 років.
Вілен Довгуля — джигунистий мужчина,
28 років.
Бабуся Варвара — благодійниця самітних жінок, 75 років.

Сцена перша
Зоя Шендрик одна в кімнаті. Слухає радіо.
Паралельно — смакує квашеними яблуками,
РАДІО:	“Сорокалітній чоловік, самотній,
	При повному достатку, симпатичний,
	Ні разу не судимий, непитущий,
	Бажає одружитися…”
ЗОЯ:			Зі мною!
	То не біда, що я за нього старша,
	Подумаєш, п’ять років, — це ж пусте,
	Он Пугачова матір’ю Філіппу
	Доводиться, а шлюб із ним взяла, —
	І щастя має та ж по самі вінця!
	А я чим гірша? Звідки він і хто,
	Сорокалітній чоловік, самотній?
	Я теж самотня. В школі ж бо вивчали:
	На мінус мінус — в результаті плюс?..
	Сьогодні ж напишу йому листа,
	Прикличу без вагання: приїжджай!
	Заживемо, як голубки, у парі:
	Я так-бо знудьгувалась по мужчині.
	Чого ви усміхаєтесь? Природа,
	Скажу одверто, вимага свого.
	Приїде — пригорнусь, не посоромлюсь, —
	Бери мене, жаданий! Я — твоя.
(Входить дочка).
ВАЛЕНТИНА:	Привіт! У тебе є щось пожувати?
	Голодна — страх! Павлусь усе пропив —
	Останні грами рису з хати виніс,
	На самогон, безмозкий, обміняв.
	Фініта ля комедія! Прогнала
	Під три чорти!
ЗОЯ:			Сказилась, Валентино,
	А як же — діти, як же ти сама?
ВАЛЕНТИНА:	А що їм, дітям, від п’яндики-тата,
	Тим паче: я від нього маю що?
	Забула вже, коли він спав зі мною.
	А я ж в цвіту, в мені усе буйнує,
	Мені ж бо треба чоловіка, мамо!..
ЗОЯ:	Стидалась би казати отак-о.
ВАЛЕНТИНА:	Чи ж ти сама не скнієш у безмужжі?
ЗОЯ:	Я зовсім інше. Мій дружина вмер.
	А твій живий. І, як-не-як, він батьком
	Твоїм близнятам чужорідним став.
ВАЛЕНТИНА:	А я його про це хіба прохала?
	Сам ублагав: виходь за мене заміж,
	Синами назову твоїх близнят.
ЗОЯ:	А де ж бо справжній їхній батько, доню?
ВАЛЕНТИНА:	Хіба я знаю. Певне, базарює,
	Либонь, торгує клюквою і досі,
	Якщо в розбірках диких не загинув…
	Чи випити не знайдеться у тебе, —
	Геть нерви розхиталися.
ЗОЯ:			…То що ж:
	Ні звістки, ані призвістки від нього?
	Це ж хлопчикам уже по шість рочків.
ВАЛЕНТИНА:	Мені ті звістки, мамо, ні до чого.
	Ростуть хлоп’ята й виростуть без батька,
	Вони, либонь, не перші й не останні.
	Та і Павло за рідних їх вважає,
	Ото лише як часом переп’є,
	Мене гріхом давнішнім урікає.
	Але тепер уже не дорікне. (П’є джугу)
	Твойого виробництва?
ЗОЯ:			А чийого ж?!
	Хіба горілки купиш чи вина?!
	Ні пенсій, ні зарплат уже півроку
	Не видають у нашім Бериславі.
ВАЛЕНТИНА:	Гадаєш, у Козацькому інакше?
	Не знаю, як би тільки і жили,
	Якби не торгувала пиріжками.
(Пауза)
	Питаєш, хто татусь моїх двійнят?
	Невже це так важливо? Чоловік,
	Не дух святий. Зустрілись — розминулись,
	І то не в подніпровському краю.
	За щастям, грішна, їздила далеко,
	І там його, як бачиться, знайшла.
	Адресою порочного зачаття
	Була студенна Вологда, куди
	Я овочі возила продавати.
	Отам і познайомились ми з ним, — 
	Три ночі ж бо жили в однім готелі.
ЗОЯ:	Вродливий був?
ВАЛЕНТИНА:			А я не придивлялась.
	Він полонив мене потоком слів
	І піснею Газманова, тією,
	Котрою нас Киркоров полонить.
(Співає)
	Навіть в дзеркалі розбитім
	Дивне видиво змайне –
	У забутому відбитку
	Знов побачиш ти мене…
РАЗОМ:	Єдина-одна моя! Світлом ти озорена,
	З вітром ти заручена, світла ти моя.
	А навіщо мені зоря? Зорі падають в моря,
	Й, непіддатна якорям, геть летить душа моя.
ВАЛЕНТИНА:	Давай-но, мамко, ще по півчарчини
	За наше спрагле щастя, що повабить —
	І зникне, так, неначе й не було.
ЗОЯ:	У нас із батьком із твоїм — було.
	Не все життя, не кожний божий день,
	Але ж були хвилиночки блаженні.
ВАЛЕНТИНА:	Хвилиночки такі і я знавала. (Мрійливо).
	Були у нього чорні вусенята,
	Як ті зміючки. Певне, саме ними
	Він вчарував мою наївну душу…
	А чим це закінчилося — відомо… 
(Наспівує журливо)
	В нашім дзеркалі розбитім
	Запримітиш ти сама:
	Два життя, ще не прожиті,
	Розлітаються кружма.
ЗОЯ (п’яніючи):	Ану тебе! Сумної завела.
ВАЛЕНТИНА:	Але ж без смутку радості немає.
(Доспівує)
	Не народяться в нас діти,
	Не почуєм їхніх слів.
	Заспіва холодний вітер
	Над уламками чуттів.
	Одначе, діти, мамко, народились,
	І я нітрохи не шкодую, ні,
	Хоч ранньої сім’ї й не планувала, —
	Хіба тоді гадала, що зачну…
ЗОЯ:	Невстидниця!
ВАЛЕНТИНА:			Чого стидатись маю?
	Сама ж казала: внука народи,
	Отож я й народила: зразу двійко…
ЗОЯ:	Не проганяй Павлушу, поверни.
	Усе-таки, хоч і не рідний, — батько.
ВАЛЕНТИНА:	За дітьми, справді, він душі не чує.
	Яким би п’яним не прийшов додому,
	А їм таки гостинця принесе,
	Як не цукерки, то… акцизні марки
	З пляшок, що їх з братками спорожнив.
	Поїду я додому. Будь здорова.
	Та ти, будь ласка, не бери до серця
	Мого гріха. Можливо, він святий.
	Ти ж бо не з тих, кого бездітність тішить.
	Тобі й самій ще варто б народити.
ЗОЯ:	Ти що верзеш. Мені вже сорок п’ять.
	Та й пари онде стільки літ не маю.
(Плаче)
ВАЛЕНТИНА 
(цілує):	А ти… Знайди в житті собі ту пару,
	А знайдеш, то візьми і народи.
ЗОЯ 
(крізь сльози):	А що? Чим гірше я за Пугачову?
	Їй можна все, вона — зоря естради,
	Мені ж, її прихильниці палкій,
	Намарне сподіватися Філіппа?
	Візьму, назло усім чортам знайду —
	Красивого, стрункого, молодого, —
	То не біда, що маю сорок п’ять,
	Пробач мені великодушно, Алло
	Борисівно… Та ж хочеться любити…
	І не якогось діда-інваліда
	Із тих радійних шлюбних оголошень…
	На клуб “Кому за тридцять” теж надії
	Не покладаю. Певний шлях знайду —
	Піду я до бабусі до Варвари, —
	Колись вона знайшла для мене пару,
	То, може, підшукає і тепер…
	Бери мене, жаданий, я твоя!..
Автор: 

Сторінки

Скачати: 

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 115 книг;
1,417 статей;
327 авторів.

Нова фраза

Цікава фраза з сайту
Українські афоризми "Нові сучасні афоризми"

Яндекс.Метрика


Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2013-2014 (4) 2014-2015 (10)