Порадуйтесь за мене — я щаслива,
Бо відчуваю батьківську любов.
Порада вчасна, ласка і турбота,
І надзвичайна ніжність... Рідна кров!
Та долі у людей — театр масок,
Одну з яких прийшлося бачить і мені:
Сирітські очі діток безпритульних.
Життя їх, наче в драмі Горького “На дні”.
Тварини навіть діток доглядають:
Годують, пестять, тілом зігрівають,
Від лютих хижаків ховають,
І змалечку дорослого життя навчають.
Отямтесь, горе-матері, зозулі!
Не уподібнюйтесь до плазунів.
